Ах от так.......то тут виною
Дощ що йде над головою.
Закохався в нього я,
Та причому тут маля.
Ми дорослі, тут всі знають
Від дощу так не буває.
Хочеш тест ти провести
Розкажи з ким була ти ?
Чом втікаєш у Мілан
А маля лишаєш нам.
Ти не баба, ТИ - ОКТАВА,
Впевнений, чудова мама.
Та цей крок не зрозумів....
Скликала усіх мужчин
І загадку задала
Хто з Вас батько !? Тра-ля-ля
Вже ми знаєм, мама ти
На батьківство і вкажи

Ну, подумай, Міша, трошки:
Мушу буть суха, як дошка.
Я - Октава із мітлою
І залишуся такою.
Якби "круглою" була,
То б зламалася мітла!
І тоді б мене мерщій
Вигнав з фірми пан Кощій!
Звинувачення знімаю,
Бо дітей не підкидаю
Ані власних, ні чужих.
Та й на сайті люблять їх.
Будь, як хлопчик Помагай!
Підійди-но. На! Тримай
Цю Олюню чи Наташку.
І звари вівсяну кашку!

Отакої, вже спихнула
Ніжним словом підманула
На руках в мене Олюня,
Чи Наталя, мо Светуля ?
Ти куди знов полетіла,
Все тиняєшся без діла...
То в Мілан тебе несе,
То на Озеро Гарден.
Зупини свою мітлу,
Кашу дай, я вже звар"ю
Завжди Ви отак жінки
Маля дали й навтьоки
Ну та добре, Бог з тобою
Буду мав в сім"ї я двоє
Гарне сайтівське маля,
Все, беру до себе я

Ну тата ми на суд, на експертизу....
А маму нам зозулю як знайти?
Я прочитав твій вірш увесь до низу,
і зрозумів...Не знаєш цього й ти!

Хай Тичка може й винувате сіно....
Він запахи шукав.Кого знайшов?
Все нюхав заболіло аж коліно.
На сіні він межу не перейшов!

Самі собі ми судді й адвокати,
але дитя на сайті уже є!
Гуртом на соску гроші із зарплати,
і кожен молочко нехай несе...

Знала я: ви хлопці добрі,
Й не лише в кущах хоробрі!
Ви, Тичко, - не лорд, не тролль,
А справжнісінький король!
(А, до речі, ти, Мішулю,
Склав вірша і про "зозулю"
Доведеться зачекати,
Що нам скажуть інші "тати"...

Не дізнаєшся ніколи....
Божий дух приніс з небес!
Хоча й знаємо зі школи,
не бува таких чудес!

Я підкралася тихенько,
Вибачте, що лізу.
Вже доросла, хоч маленька,
Бо у казку вірю.
Тож дитятко миле,
Всі по черзі колихати
Будуть трепетні мамусі
І щасливі тати.
Справа вийшла вже така,
Бачте, як би це сказати…
Танцювали «голяка»
Всі без винятку на сайті.
Розібрати у сп’янілім
Стані хитрого екстазу
Хто сполохав «гамір»,
Важко , я вам скажу.
Тут подумалось таке:
Нащо правду знати,
Краще добрі мами
І шановні тати,
Будемо дитятко
Радістю плекати.
Буде все у нас уперше,
Неповторно, як завжди.
Бо любов безмежна,
Як і малюки.

У процесі було двоє,поетеса і поет!
ми шукаєм тільки тата,ну а винний весь дует!

Це вже як, сказати
Винних взагалі нема,
Є безмежне щастя –
На руках маля.
Певно із наснаги вилиту у спрагу,
Із краплин і снігу зліплені в потіху,
З сонечка промінчик, блиск із місяця сяйнув… так натхнення свіже вітер в кожного дихнув. Затріщали доли пошуку сердець – крихітний і ледь помітний…
Та зізнайтеся, що кожен з нас був хоч трішечки вагітний.

Тут спихнула, підманула.
Покрутилася, звернула,
Зупинилась, відпочила,
Й далі на мітлі злетіла.
А малятко все кричить,
Спатоньки… живіт болить.
І сльозу пуска невинно:
«мамо, час іде невпинно,
А ти граєш із дядьками,
То літаєш із тітками,
Мамо, - тягне рученята,-
Розкажи мені про тата.»
Вже і памперси міняла,
Молоком вже годувала.
Все шукаєш того тата –
Вірного за панібрата.
Може досить вже шукать,
Треба вкласти доньку спать.
Ну а тато – чесний Міша,
Хай біжить, згоріла ніша
З кашею із-за розмов.
Хай біжить, летить немов
Крила його піднімають,
Всі секрети тата знають.
От тобі і роль на сайті,
Тепер Мішу татом знайте.
Тому, тату, геть спідниці,
Геть розмови і дівиці.
На руках тримай Наталю,
Чи Олюню чи Тамару,
Чи Світлану, чи Іришку,
Чи вреднулю Міру – мишку.
Годі, хай мале поспить,
Будем всі його ростить.

Я протестую....Хочу правду, бо на кону нове життя!
Не нагодуєш ти віршами ,без молочка мале дитя!

а хто сказав, що лиш віршами?
тут кашку тато варить.
а може це маля - поет,
лише й віршами марить.

Дуже добре, що із нами
Є і потенційні мами!
Хто варить на черзі суп?
Є в маляти перший зуб!