Я - жінка Я - жінка! Ви чуєте, люди, я свічка, Запалена Господом на віки! Неправда, що я - ребро чоловіче. Цю казку придкмали чоловіки. Я жінка, я - річка бурхлива й неспинна, Що в повінь зриває верхи берегів. Хто каже, що я підкорятись повинна? Це ще одна вигадка чоловіків! Я - жінка, природою створена пісня, Яку чоловік заспівать не зумів. Я - мрія і спогад, майбутнє й колишнє. Я щось незбагненне для чоловіків. Я - жінка, я вільна, як думка одвічна. На думку не можна надіть кайдани. Це ти мене в рабство продав, чоловіче, І грішна я стала з твоєї вини. Та я лише жінка. Я прагну кохання, Я все пробачаю тобі неперед. З твоєї криниці я - крапля остання. Для вуст твоїх згірклих я - липовий мед. Я - жінка, я враз перекинусь на зілля І гоїти рани візьмуся тобі. Я непередбачена, незрозуміла. Я плачу від щастя, сміюся в журбі. Я - жінка, я дійсно слабка половина. Нехай переможцям лаврові вінки! Історію творять, звичайно ж, мужчини, Але лише так, як захочуть жінки!
Я з Вами в цім вірші погоджусь в одному, Бо так не вдається писати будь-кому: Мужчина - творець, а початок, відомо, У жінці... Тому я поставлю не крапку, а кому І далі зазначу, що вірш пречудовий, Однак, я прошу Вас помилувать словом, Бо надто постали в Вас гірко мужчини, Бажайте..., можливо, у цьому причини?...
Так, Катрусю, цей вірш написаний мною давно і мандрує у списках по всій Україні, але, на жаль, без авторського підпису. Раніше я була Катерина Сенченко, а зараз Рубан. Усім щиро вдячна за відгуки!
Дуже гарно! Сильно! Настільки влучно, особливо кінцівка.... У мене є вірш дещо схожий, але зі слабкою кінцівкою, та чомусь так захотілось його додати у коментар.... Даруйте за це
Жінка Я просто жінка. Просто жінка я. П’ять букв у слові – ну куди простіше? Я ніжна, я кохана, я твоя, Я та, яка на світі найрідніша.
Сумна і ніжна. Мовчазна і ні. Я та, якій протягують долоні… Я палена у відьомськім вогні, Я писана у золотій іконі…
У муках я життя тобі даю, Зціпивши зуби, на війну пускаю. Біля вікна задивлена стою. Я просто жінка … і не має краю
такій ось простоті. З ребра чи ні, Я Єва, що спокушує Адама. Я та, якій присвячують пісні, Я та, якій гукають просто «Мамо…»
Я просто жінка. Грішна і свята, Слабка і сильна, сіра і яскрава. Я просто жінка, просто жінка. Та, Якій потрібно щастя, а не слава.
я маю на увазі порівння з кінцівкою Вашого вірша, бо, якщо відносто, то цілком нормально... Ваш вірш глибший, в ньому не гра порівнянь, не костатація фактів, а глибина! А в глибини читач пірнає!
Я просто Жінка! Я тепло люблю! Тягнусь до нього, мов ота билина...Десь і у мене з таким початком є вірш...Добре, що ви є така - просто Жінка, якій потрібне щастя, як і мені...Дякую!
біжить життя і жінка буде мати щастя відчути дні радості в собі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
від Ніхто 5.0.
