 Перейти/повернутись на головну сторінку Сторінка обговорення творчості поета ТОЖ ДО ВАШОЇ УВАГИ - ГУМОРЕСКИ та УСМІШКИ від СЕРГІЯ ДУБА НА ХАЛЯВУ Пісня Ми із кумом бізнесмени
Круті хлопці-супермени.
Комерційну знаєм справу,
Наше гасло – “На халяву!” Кум поцупив десь каляску,
Я в сусіда зняв запаску.
Миттю “олуха” знайшли,
Миттю все це пропили,
Пісні й мати так горлали,
Що міліція забрала. Ми відкрили собі візи,
Подалися до круїзу.
Повезли продать гранати –
Ледь не втрапили за грати!
Повернулись голі й босі
Та й ікається ще й досі. Знов гайнули в зарубіжжя -
Притягли не мало збіжжя.
На базарі поруч стали,
По цигарці в зуби взяли,
Таку ціну залупили,
Нас годину, майже, били! Хоч і дещо не вдалося,
Та ми з кумом не здамося.
У найближчій перспективі
Подамося в рекетири.
Будем жить, як коти в маслі –
Ну, просто, як у нашім гаслі.
07.1993 ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ЛІКВІДАТОР На Чорнобильській АЕС,
Кажуть, вибух стався десь.
Я не довго гаяв часу,
Треба ж гроші на ковбаси
І країні, то, а вже ж,
Орли треба такі теж. Відчайдушно я робив,
Що аж грижу заробив,
Ясна річ ковтав горілку,
Не спіймав ще трохи “білку”.
Ці нукліди так виводив,
Що аж досі зуби зводить. Ось набрав я свою дозу –
Викинули, мов занозу.
Інший телепень приїхав
Витягати шаблю з піхов
І дурний такий, як ступа,
Мріє теж про грошей купу. Всім нам пільги подавали,
Потім майже всі забрали.
І героєм я не став,
Як, колись, про те гадав,
І грошей не заробив,
Що було, усе пропив. Я – чорнобильський ліквід,
На лиці весь геть ізблід.
Вже й волосся випадає,
Вже й сім`ї в мене не має.
Терапевт мені довів,
Це, напевно, щось я з`їв!
06.1993 ДОЛЯ Не хвастай тим, що мав та маєш
І не вважай, що це талан,
Бо іще сам того не знаєш,
Що зробить доля - це обман. Сімейна злагода, положення в громаді
І Бога вже за бороду схопив,
Ось на банкеті друзі всі багаті
І жінці кажеш, що не пив. Вона дурненька вірить, так здається,
Для того, щоб тебе не ображати,
Усміхнене дитятко кругом в`ється,
Сімейне щастя, ну – ні дать, ні взяти. Знайомих, друзів повна хата,
Чого в житті не вистачає?
Усі бажають іще більше мати,
А хтось в кишені дулю вже тримає. Ой, лишенько – біда спіткала!
Палац розбився кришталевий,
Все накопичене до рук прибрала
Злодійка – доля металева? Не легко знов на ноги стати
І жінка розумніша стала,
Вже почала потроху докоряти,
Горілку, друзів – всі гріхи згадала. А друзів тих лишилась зграйка
Старих й нових, що співчувають.
Із дулями розбіглась шайка,
Ці роблять вигляд, що тебе не помічають. Не хвастай тим, що мав та маєш,
Бо доля – Бог, ні дать, ні взяти,
Цінуй лиш те..., тепер, напевно, знаєш,
Що більш за все потрібно цінувати. ДІАЛОГ МІЖ НАМИ Й НИМИ Ура! Тепер ми незалежні!
Здійснилась мрія поколінь!
Радіють всі: трудяги й лежні
І демократи і банкіри,
І кандидати й рекетири,
Радіють всі, кому не лінь. А як же! Будем тепер жити
Та дбать про себе будем лиш,
Не будем вже тепер кормити
Братів, сватів та свояків
І однодумців й ворогів
З далеких й ближніх зарубіжь. Обрали хлопців таких в уряд,
Що миттю зроблять земний рай.
А як же! Ці вже не обдурять.
Будем багаті, вільні, добрі,
Пузаті, щедрі і хоробрі,
Ось тільки трохи почекай. І кинулися до роботи
Із ранку й поки не настане ніч.
Статті, закони, вето, квоти
Приймали, відхиляли, доробляли,
Кричали, бились, лаялися, ображали,
Трудились значить, певна річ. Зробили все, як обіцяли,
Безцінних рішень купу прийняли.
Собі прописку в Київ поміняли,
Собі ж платню добрячую зробили,
Авто шикарні й дачі прихопили,
Трудились хлопці, як могли. А ми потроху вже стаєм заможні.
Ось цукор й масло по картках,
Не знаємо куди подіти гроші –
В крамницях майже пусто
І на базарах теж не густо
І носимо купони в лантухах. Щось наші хлопці нас підводять,
Пора й про нас подбати. Зачекайте!
Господар знає що кобилі робить.
Вже й назви вулиць поміняли,
Закон про мову вже прийняли,
Хіба не чули? Почитайте. Он там вже пам`ятник зняли,
Від нього всіх уже аж нудить
І найбіднішим вже допомогли,
Дарма, що мало, дайте час
І буде скоро все гаразд,
Та й ще поможемо, як живі будуть. Даєш свою валюту! Оце діло.
Навіщо дерев`яні їх рублі?
Ввели карбованці нам сміло,
Підняли ціни разів в двісті,
Щоб через раз хотілось їсти,
Щоб не були, як куркулі. Даєш зелене світло комерсантам -
Престиж країни враз піднімуть!
Поїхали в усі кінці десанти.
Вивозять за кордон усе, що можна,
Не втримає їх не одна «таможня».
Так, їх кишені гроші не обминуть. А звідти теж приперли дещо,
Що більш за все потрібне нам,
Так звані “импортные вещи”,
Багато гарного усього –
Гуманітарну допомогу,
Та всякий інший їхній хлам. Розклали по своїх лотках –
Купуй, народ, чого скупитись!
В усіх можливих закутках.
Зробили це оперативно,
Торгівля вся кооперативна,
Грошей не маєш, можеш подивитись. Ще жити можна, гріх казати
Та час сідати на дієту
І більше треба працювати.
Ось чесно місяць відробив –
На тиждень харчу накупив,
Зате не буде діабету.
Так, вийшов новий ось закон.
Щось про кредити і податки ...
Нам знову урізають раціон.
Підскочили за планку ціни
І знов порожні магазини,
Та ще волочимо ми п`яти. Дарма! Протягнемо ще трохи,
Хоч в нас вже животи підводить.
Хтось підлата старі панчохи,
Хтось менш горілку буде пити,
Хтось кине їсти і палити,
Хоч вже потроху й зуби зводить. Чекайте, браття, не все зразу.
Ось-ось піде приватизація
І станете ви всі відразу
Бізнесменами багатими,
Фермерами пузатими,
Це не якась там махінація! Чекаєм, хлопці, в чому річ,
Ось тільки тут пішли чутки,
Зламалася державна піч,
Що взимку вимерзнем, як блохи.
Що газу й нафти тільки трохи,
Що опинилися в облозі, як вовки. Не вірте, люди, вас лякають!
Що буде гірше, ніж тепер,
Що світло й газ повідключають.
Ну, може десь, комусь, не всім.
Та це ж не ми, передусім,
До стінки нас сусід припер. Тут мудрували ми довгенько,
Щоб цього висновку дійти.
Потрібно взять за потебеньки
Тих, у кого є ще грошенята,
В кого ще не порожня хата
І їх добряче потрясти! Швиденько тут-там підлатати
І гривню вводити мерщій.
О! Тоді вже ми з тобою, брате,
Як сир у маслі заживем,
Тоді вже пельки всім заткнем,
Тоді в нас буде рай земний! Далі буде... кінець 1993 року
Другие материалы по теме
| 
у Вас 
0
