Уважне небо...ясний повний місяць... Думки робочі вже за горизонтом... І зорі нам усім невтомно світять... А усмішку стирають стрічки фронту... Береться з простору така безмежна туга... Очима поруч щось шукає розум... Рука шукає поруч просто друга... Плече і душу... Не життєвий лозунг... Щоб поглядом півпогядом підтримав... Без слів обняв, чи просто промовчав... Де ж відшукати цю безмежну згубу? Може він десь далеко заблукав? Я хочу знати, що існує вірність... Що серце можна лишити без страху... І що єдина і найбільша цінність... Не допустити дружби тої краху... Мені не треба феєричний подвиг... Не треба квітів покладань до ніг... Я хочу поруч просто мати друга, щоб радість й сльози розділити міг... Уважне небо... Ти навколо світиш, кожну шпаринку видимо тоді... Якщо ти друга справжнього помітиш, то неодмінно розкажи мені...
Прості справжні цінності, які стають забутими в погоні за оновленнями! Все менше людей пам'ятає як це, яке на смак, на дотик, на відчуття. Замінники не до смаку мені
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
