|
|
Шукаю вірш про Київ
| |
| Helena-Evgeniya
♂
| Date: Вт, 18.09.2007, 12:54 | Message # 1 |
|
| Доброго дня! Для проекту шукаю ліричний вірш про Київ на чотири строчки.
Якщо у вас є подібний твір і вам цікаво, прошу писати на мейл taranskaya@ukr.net.
З найкращими, Олена
|
|
|
|
|
| Life-Proza
♂
| Date: Вт, 27.11.2007, 09:37 | Message # 2 |
|
| вдалого вам пошуку...................можливо хтось тут і має вірш про Києв
Proza efekt
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 06.02.2012, 20:22 | Message # 3 |
|
| В даний час багато пошуковиків позиціонують дану тему, як головну у пошуку віршів про Київ. Тож публікую маленьку збірку віршів про столицю України - Київ:
КИЇВ
Колись давно столицю заснували
Кий, Щек, Хорив та Либідь, їх сестра.
Мій, Києве, ти місто старовинне,
Краси утілення та вічного добра.
Тече Дніпро. Колись у його водах
Князь Володимир хрещення прийняв.
Він дбав про долю рідної країни,
Вчив грамоти та храми будував.
Ось пам’ятник Хмельницькому Богдану,
Цей гетьман для людей героєм став:
Походи він очолював козацькі,
Й про незалежність України дбав.
Ось Києво-Печерська Лавра стала,
Це пам’ятка духовності, тепла.
Попросимо усі, щоб Божа Матір
І нас, і Україну берегла.
У часи війни героєм став наш Київ,
Його ми ворогам не віддали,
І ми в музеї під відкритим небом
Згадаємо славетні ті бої.
Малята люблять своє рідне місто:
Тут цирк, театр дитячий, зоопарк,
Фунікульор, майданчики для ігор,
Тут з каруселями й гойдалками парк.
Так хочеться, щоб кожен з вас побачив
Красу столиці у весняний час.
Коли каштанами Хрещатик розцвітає,
До Києва запрошуємо вас!
Ю. Турчина (за матеріалами дитячого журналу Жирафа Рафа)
МІЙ КРАЙ
Київ — серце України
І найстарше місто в світі,
Хоч пройшов усякі зміни,
Гарний весь — в зимі і в літі.
Там церкви золотобанні,
А в них дзвони міднокуті,
Як задзвонять на світанні,
В Україні всім їх чути.
Коло Києва чи Львова,
Куди піду — гарно всюди,
Куди ступлю — рідна мова,
Де погляну — рідні люди.
Працьовиті підгірянці,
Як вогонь, палкі гуцули,
І сміливії кубанці,
Що ще січень не забули.
І розважні подоляни,
І полтавці — солов'ї,
Бойки, лемки, волиняни —
Все ото брати мої.
Р. Купчинський
КИЇВ
Наш Київ розіслався
На горах над Дніпром,
Садами заквітчався,
Мов дівчина вінком.
Його побудували
Брати, батьки, діди.
І славно захищали
Від лютої біди...
М. Рильський
ПОЧАТКИ КИЄВА
(Легенда)
Над Дніпром широким, вільним,
Де луги й степи цвіли,
Наші прадіди поляни
Оселились і жили.
Хлібороб робив у полі,
Пас пастух корів, овець,
З луком, з стрілами гнучкими
По лісах ходив ловець.
Пишно квітла Україна,
Повна всякого добра.
Як в раю, жили поляни
Понад хвилями Дніпра.
Все своє вони любили,
Шанували і чуже,
Хай, мовляв, Перун і Волос
Всіх від лиха стереже.
А коли сусід лінивий
Заздрив силі багача,
Вміли наші показати
Обосічного меча.
І віки нога ворожа
Не ступала на наш лан.
Всі сусіди шанували
І боялися полян.
...Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек та Лебідь — їх сестра.
Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів.
На сторожі коло його,
Наче батько, став Дніпро,
Наче батько сину, ніс він
З півдня й півночі добро.
І здавалось, Україна
Буде квітнути віки,
І здавалось, всі народи
Їй сплітатимуть вінки.
О. Олесь
http://doshkolenok.kiev.ua
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 06.02.2012, 20:23 | Message # 4 |
|
| Над Києвом сонце липневе блищить
Наталя Забіла
Над Києвом сонце липневе блищить.
Тролейбус по вулиці Леніна мчить,
а в цьому тролейбусі їдемо ми,—
звичайно, із мамою, а не самі.
Зі мною улюблена лялька моя
у платті новому, в такому ж, як я.
А брат мій везе корабель з мотузком
і, мабуть, вважає себе моряком!
Ми швидко мчимо, обганяєм людей,
в вікно поглядаєм на стрічних дітей:
напевно, не знає ота дітвора,
що ми поспішаєм на берег Дніпра!
Обабіч каштани високі й стрункі
розкинули широко пишні гілки.
Тролейбус ліворуч звертає за ріг:
розлогий Хрещатик попереду ліг.
У вікнах будинків поблискує скло,
торік ще будинків оцих не було...
— Ну й гарні будинки!
На дах би я зліз —
з десятого поверху глянув би вниз!..
Хороший наш Київ, веселий такий!
І любо нам їхать в машині швидкій.
Та ось і зупинка. Виходьте, пора!
Скоріше, скоріше ходім до Дніпра!
Тут мама за руки обох нас взяла
й широкою площею нас повела.
Ми входимо в сад, під зелені гілки,
по сходах спускаємось вниз, до ріки.
Там біля причалу стоїть пароплав.
Здається, що саме він нас дожидав,
бо тільки-но мама купила квиток,
якраз залунав нетерплячий гудок.
За бортом хлюпочуться хвилі страшні,
та тільки не боязко зовсім мені,
відходжу від борту тому лише я,
щоб в воду не випала лялька моя.
А ось на Юрка подивиться в цю мить!
Він, брови насупивши, гордо стоїть.
Стоїть, уявляє, що це океан,
а сам він, звичайно, старий капітан!
Ось пристань нарешті. І разом з людьми
на берег піщаний виходимо й ми.
А наш пароплав розвернувся і знов
на той бік, здіймаючи хвилі, пішов.
Привітливе сонце нам плечі пече.
Босоніж ступать на пісок гаряче,
зате ж як приємно у воду пірнать,
купатись, плескатись і бризки здіймать!
А потім отут на м'якому піску
під кущик лозовий лягти в холодку,
лежати й дивитись, як в дальнюю путь
пливуть пароплави і баржі пливуть.
А мама нам каже:— Погляньте, яка
ця наша велика, могутня ріка!
Путі та дороги в Дніпра немалі:
початок бере він в російській землі,
тече між густих білоруських лісів,
крізь всю широчінь українських степів
і потім у Чорнеє море впада...
І крутить турбіни дніпрова вода,
й несе на собі пароплави й човни,
і скрізь напуває зелені лани.
Та зовсім вже скоро настане пора,
коли ще прибуде роботи в Дніпра:
нові гідростанції люди зведуть,
блискучі дроти від Дніпра проведуть,
щоб марно він силу свою не губив,
щоб людям він діло корисне робив;
електрика скрізь побіжить по дротах
і рухати буде машини в степах,
і хліб золотий там уродять поля,—
ще краще розквітне Радянська земля!
Отож пам'ятайте і знайте, яка
ця наша велика, могутня ріка.
Дніпро перед нами блищить і тече...
Ану, маленята, скупаймося ще!
По хвилях поважно Юрків корабель
пливе до якихось незнаних земель.
Убрід капітан поспішає слідком
і стримує біг корабля мотузком.
Схотіла скупатись і лялька мала,
і я по мілкому її повела.
Та раптом підкралася хвиля до нас
і ляльку із рук моїх вирвала враз.
Я в воду ступнула, до неї тягнусь,
та далі вже глибоко, далі — боюсь!..
— Ой-ой,— закричала розгублено я,—
рятуйте! Загинула лялька моя!
І сталося б, мабуть, нещастя страшне,
коли не почув би Юрасик мене,—
він зразу підбіг, і на ляльку зирнув,
і, часу не гаючи, в воду пірнув.
Руками, ногами по хвилях він б'є,
все ближче і ближче до ляльки стає,
пливе і пливе, докладає зусиль —
і ляльку за ноги схопив серед хвиль!
А мама до нього біжить навпростець
І радо гукає:— Який молодець!
Безстрашно поплив на такій глибині,
де, бачте, вода аж по груди мені!
Не буду ніколи сміятись з Юрка
за те, що він з себе вдає моряка:
коли на Дніпрі він поводиться так,
то буде на морі він справжній моряк!
Вже знизилось сонце на небі давно,
і десь за Подолом сідає воно,
і ми у зворотну рушаємо путь.
А хвилі дніпрові течуть і течуть —
туди, де горять Дніпрогесу вогні,
туди, де будують споруди міцні,
повз села та ниви й великі міста,
де все по-новому щороку зроста...
Ми їдем на той бік. Висока гора
відбилася тінню у водах Дніпра,
а Київ наш рідний стоїть на горі
і весь золотіє в проміннях зорі.
Київ
Київ-місто історичне,
Йому вже багато літ.
А воно красиве, вічне,
Навесні каштанів цвіт.
З нього почалась держава
У прадавні ще часи ...
В ньому наша міць і слава,
В ньому предків голоси.
Київ весняний
Біла хмарка тане,
Сонячна пора,
Зацвіли каштани
Біля круч Дніпра.
Теплий вітер віє,
Пахощі весни,
По Дніпру на Київ
Попливли човни.
Синя хвиля грає
Радісний мотив,
Київ зустрічає
Друзів всіх своїх.
Сонце мружить вії,
Нас віта добром.
Це-мій рідний Київ,
Красень над Дніпром.
Оболонь
Оболонь – це історичне місце,
Де простору було багато,
І для зайців і для лисиці,
І де мисливці полювали.
Оболонь в озерах і ставках,
Водою чистою іскриста.
Прозорою була вода,
А в ній лілей, як білого намиста.
Та ось цивілізація прийшла
Домівки різні, школи принесла.
Ми народились тут і живемо,
Вчимось у школі, ростемо.
І наша Оболонь нам рідна:
Усього тут вже є багато.
І наш район – це ціле місто,
І жити в ньому свято.
teacher.at.ua/publ/41-1-0-1191
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 06.02.2012, 20:24 | Message # 5 |
|
| Вірш про Київ
Київ. Вечір.
Схилами золотоверхими йшло,
Стрічку Дніпра ледве, ледве торкнуло,
Наче зітхнувши тихенько зайшло.
Місто нічная імла огортає,
Лівра затихла і мирна стоїть,
І Володимир Великий дрімає,
Місто коханеє Київ мій спить.
blog.i.ua/community/662/676964/
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 06.02.2012, 20:24 | Message # 6 |
|
| Знайдете ще вірші про Київ - лишайте у цій темі форуму!
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Сб, 17.03.2012, 21:22 | Message # 7 |
|
| Києву
Прекрасний Києве на предковічних горах!
Многострадальному хвала тобі, хвала!
Хай на просторищах, де смерть, як ніч, пройшла,
Воскресне день життя і весен неозорих!
За очі змучені дітей смертельно хворих,
За кров, що річкою гарячою текла,
За сквернені скарби, за чорні всі діла
Хай вороги твої розсиплються па порох!
Покари повної настав жаданий час!
Не пощербився меч, і світоч не погас,
Вершить свій правий суд свята людська скорбота!
Синам, що віддають життя за отчий дім,
Що волю принесли крізь непроглядний дим,
Наш Київ Золоті розкрилює ворота.
М. Рильський
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
|
|
|
