Ігор Зиновійович Павлюк – письменник, науковець. Кандидат філологічних наук. Лауреат всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, Міжнародної літературної премії „Тріумф”.
Народився в селі Ужова Рожищенського району на Волині 1 січня 1967 року.
Закінчив із золотою медаллю Доросинівську середню школу Рожищенського району Волинської області.
Працював науковим співробітником Науково-дослідного центру періодики ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України (1993-2004 рр.), викладачем Львівського Національного університету ім. І. Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, керівником літературної студії «Франкова кузня» при ньому.
У 1999 та 2000 роках був у творчому відрядженні у Сполучених Штатах Америки.
Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей – у Грузії, в Росії, Білорусії, Польщі, Ірландії… Адреса поезії Ігоря Павлюка
Ось декотрі з його творів:
***
Це золото сріблить моє волосся,
Мов ласка дурно куплених жінок.
І гнеться скло. І знову довелося
Покластися на вірші і вино.
Все як в Парижі.
Але не в Парижі.
Все – як раніше.
Але друзі де?
Під запорожців дешево підстрижені,
Шукають степ.
А я бреду колгоспними дорогами.
Вони найбільш у світі нічиї.
І кожна доля під хрестами строгими
Ще сорок доль в журбі своїй таїть.
Нові вкраїнці і нові колгоспниці...
Хтось наверху зове елєкторат.
Московка юна: “Госпадзі і Госпадзі!” –
На тиху й сильну течію Дніпра.
Залишайте свої повідомлення, коментарі саме тут.
Дякую!
