Я скажу так:
Вірші Сергія образні і хвилюючі. У них захована спроба віднайти себе з поміж рутини буття, віднайти себе аби жити у намальованій казці, потай наголошуючи про «пластмасовий світ».
За цими рядками ховається ніжна душа, саме душа, яка прагне літати на крилах справжнього кохання. Тільки те кохання зрозуміє його чоловічу частину душі. Це порив.
Що до техніки написання самих віршів, рима і все таке...
Особисто я читала вголос. Тому я чула голос рими, він справді красивий.
Але найважливіше – донести до читача той стан душі, який підштовхнув до написання чого не будь. Так ось це, у Сергія виходить найкраще... Моя думка вийшла схвальна. Взагалі то я не експерт. Але намагаюся бачити в людях тільки позитивний бік(Світло). Бо коли дивишся через Світло і Любов, тоді відображення світу навколо стає веселковим...а та людина, в якій намагаєшся побачити Світло, справді сяє...
Успіхів у творчості, Сергію!
Бажаю відростити крила... щиро-щиро!
