Легким та чорним попелом лапатим
Упала ніч.Сліди твої в траві лишила
Зненацька в таємничій самоті чекати
Роси неспитої, живої, новоспілої. В твоїх очах плив коник дерев"яний.
Застигли зорі у небесному кришталі.
І білі ніжні руки колисчані
Тобі фату у коси мережали.
І знов заграли стишені мотиви,
Мов берегли натхнення струни ніжні,
Немов чекали миті того співу
Століттями, роками, тижнями...
