Не здужаю той льос тяжкий не маю сили вже долати
Візьму торбину, візьму кий, піду у світ жебракувати.
Покину хату, рідний дах, зоставлю заздрість та спокусу,
Буду ходити по хатах, буду казати “Слава Йсусу”.
Днем люди хліба ми дадуть, а ніч спроваджу на природі,
Позбавлюсь страху та пут, і буде ми душа в злагоді.
І вуши най мене гризут, і най зіпріют мої лахі,
Я буду вільний там і тут, як та тварина, як ті птахі.
І я не буду богачем, і будуть гнати мене в шию.
І я сконаю під корчем, і темна ніч мене накриє.
І по мені не вдарит дзвін і не заплачут за мнов люди
І будеш ти і буде він а мене бідного не буде
І піп кудлатий наді мнов не заволає паки-паки
А ті котрих любив и знав вже будут всі мені однакі
І будут ночі, будут дні, новини будуть та події.
І над могилою мені голодний вовк в журбі завиє.