|
|
Знову про мову...
| |
| natalya-gurkina
♀
| Date: Ср, 07.04.2010, 09:18 | Message # 1 |
|
| Знову про мову... Автор: Шевченко Тамара
Мовне питання, яке турбує нашу країну вже не один десяток років, набуває все більшої актуальності. Як у байці Леоніда Глібова: «А віз і нині там». Які б закони не утверджували наші депутати на державність мови, та якщо немає розумно розробленої програми, здійснення якої було б розраховане не на рік-два, а на десятки років, нічого ми не досягнемо, а тільки загостримо ворожнечу між російськомовним і україномовним населенням. Не допоможе ні спалювання книжок на площах, ні телевізійні та газетні дебати. Розумію громадян України, які розмовляють російською: усе життя говорили, читали, вчилися у школі, дивилися телебачення, а тепер... Закони, шкільні програми, вимоги до випускних та вступних іспитів так часто змінюються, що не встигнеш розпочати робити одне, а тут вже кажуть, що треба робити інше.
Можливо, добре було б нашим законодавцям повчитися досвіду у інших країнах, таких як Франція, Германія, Італія, де вже десятки років вирішуються проблеми із багатомовністю, із навчанням та викладанням державної мови на першому етапі не як основної, а як другої мови.
Давайте спочатку визначимося:
Рідна мова – це та мова, якою людина вчиться розмовляти і здобуває перший свій мовний досвід, якою пізнає світ. У даному випадку можемо розглядати мову нероздільною у біологічному, психічному і соціальному аспекті .
Державна мова - мова певної держави, яка застосовується у сферах суспільного життя.
Друга мова – це мова, яка стоїть другою у самопізнанні людини, яка їй потрібна для спілкування у середовищі, де більшість його представників не володіють, або не знають рідної мови тієї чи іншої особи. Другою мовою може бути російська для українця, який живе і працює десятки років у Луганську, але виріс і народився у Львові. Державна і рідна для нього українська, друга мова – російська, а іноземна – англійська, німецька чи французька.
Іноземна мова – це мова, яку вивчає людина у середовищі рідної чи другої мови, це мова іншої країни, якою не приходилося спілкуватися раніше (мова «іншої землі»).
Які ж мови за порядком важливості у моєму пізнанні?
Міркую: народилася і завжди мала оточення нісіїв російсько-українського діалекту (це видно, навіть, із моїх дописів), але вважаю рідною українську. Другою мовою вважаю російську, бо її завжди чула по радіо та телебаченню, спілкувалася із російськомовними товаришами, вела листування, викладала російську у школі.
Третя мова та, якій треба вчитися усе життя, бо завжди відчувається, що не вистачає якихось знань, це – італійська. Проживаючи в Італії, якщо не враховувати зустрічей із земляками та спілкування в Інтернеті, то у італомовному оточенні приходиться спілкуватися тільки цією мовою (не можна вважати її іноземною, бо вона мова тієї держави у якій живу, працюю, постійно спілкуюся). Не може, до речі, людина досягти певних посад і виконувати певну роботу, не розуміючи мову того середовища, у якому живе.
Із іноземною вже складніше... У школі вивчала німецьку, але не маючи можливості, чи, може, бажання (у юні роки не всі думають про те, що може згодитися), ця мова майже забулася. Здобуваючи технічну освіту в Італії, прийшлося вчити ще й англійську... Після здачі екзаменів на цьому усе й закінчилося, бо для вивчення іноземної мови треба виважену мотивацію, бажання, час... А точніше, у графі із питанням про знання іноземної мови мені краще поставити хрестик...
До чого я веду? Питання про вивчення державної мови не вирішується лише наказами, до цього потрібна підготовка, великі фінансові витрати, закони мали б бути стабільними і не мінятися. А ще вищезгадана мотивація.
Людина, яка не відчавує потребу у вивченні мови, якщо не має бажання, то не зможе досягти ніякого результату.
Неможливо насильно насадити мову і поставити усіх перед фактом: «Тільки українська!». Спочатку добре було б на підприємствах, які мають у цьому потребу, ввести курс української мови для працівників, службовців, щоб міські та сільські ради могли запроваджувати такі курси для громадян інших держав, які мешкають на їх території, проводити заходи та конкурси для носіїв інших мов, для заохочення до вивчення української. Пригадую одну грузинську сім»ю, де батькам дуже важко було розмовляти російською, а діти вчилися в українській школі... Хто їм допоможе? Багато таких грузинів, азербайжанців, білорусів та людей інших національностей стали громадянами нашої країни. Чи вивчили вони її мову і як?
Пригадую себе на початковому етапі вивчення італійської: читаю уривок опису природи, розумію написане, але не відчуваю. Чому? Бо просте слово річка, сказане українською несе у собі звуки хвиль проточної води, запах свіжості, почуття вологи, різні спогади та уявні картини. А італійське «фіуме», несе лише набір звуків, які означають безперервний водний потік.
То ж мати насолоду від спілкування певною мовою може мати лише той, хто відчуває цю мову, думає нею, розмовляє нею навіть уві сні.
Перед тим, як видавати закони, чи змінювати їх, треба вкласти кошти у реалізацію задуманого, а це немалі кошти, та вони, мов державні інвестиції, які із часом повернуться. Чим повернуться, запитаєте ви? Народним спокоєм, збереженням культурних і мовних цінностей, ростом і могутністю держави, її процвітанням.
Легко сказати: «Вчіть мову», для цього треба мати належні умови, інструменти, методики, дидактичні матеріали, треба по-різному підходити до кожного рівня пізнання та сприймання, адже це робота з людьми, а не із автоматами. Тому треба мати кваліфікованих викладачів української, як другої мови, або іноземної. Якщо у моєму Ворді немає українського словника, то він ніколи не вкаже на допущену помилку, якщо я сама її на помічу і не виправлю. А людина: не кожен подякує за те, що його виправлятимуть щохвилини, а сам не помічає цих помилок, бо не знає мови. Треба «закачати» цей словник, та ще й так, щоб людська «система» прийняла його, налаштувала і могла вміло і з задоволенням використовувати його на практиці.
А сварливі дискусії в Інтернеті про те, хто розумніший, сміливіший, працьвитіший – росіяни, чи українці? Усе зводиться до образ та принижень. Кругом згадується мовне питання, походження тієї чи іншої нації. Сумно, але вони не можуть розібратися в собі, а для самооборони мають «тактику» нападу. А чи не краще було б віднестися із розумінням і підтримкою, іноді вміти промовчати і мати терпіння? Адже тільки талановита, мудра людина може вести дискусію без сварок і образ. У такій дискусії народжується істина і не породжується зло.
Ми, носії української мови, теж маємо відношення і велику відповідальність до того, щоб було бажання у носіїв інших мов та культур вчити українську, любити її, відноситися з повагою до культурної спадщини України.
Чи вдасться це нам? Покаже час.
У статті розкрила те, як і про що я думаю сьогодні. Приємно було б почути думки і дискусії інших читачів.
Attachment:
7370267.jpg
(38.5 Kb)
Всім гарного дня;) ))))
Post edited by natalya-gurkina - Ср, 07.04.2010, 09:21 |
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Ср, 07.04.2010, 09:18 | Message # 2 |
|
| Viktorivna (04/04/10 21:08)
Тамарочко. Я народилася в Росії, виросла на Буковині, більше спілкуюся російською (сім"я, друзі), але думаю, правду кажеш, українська мова повинна бути державною. У нас багато румунського населення, люди, які живуть на Україні - взагалі не знають української мови, трішки "шпрехають" по російськи, а ще дивуються - чому я не знаю РУМУНСЬКОЇ! мови?. Це мене дуже дратує. До чого веду. Я вільно спілкуюся українською і дуже люблю цю мову, але, якщо на сході (Я ТАК ДУМАЮ) дозволити повністю рос. мову - українська мова може просто зникнути. Я думаю - потрібно ще трішечки почекати, нехай російськомовне населення "просмакує" укр. мову, а раптом полюбить її? shetamara (05/04/10 14:59)
Оксано, та в тебе ніколи й русизми не пролітають! То вже просто є якесь мовне чутя у людини, якій та чи інша мова легко дається. А таке не тільки у нас. Я знайома із білорусами, які не знають білоруської мови. Теж дивувалася.
Уся надія на носіїв української мови.
Тримаймося!
Дякою тобі, піснярко-веселиночко!
Всім гарного дня;) ))))
Post edited by natalya-gurkina - Ср, 07.04.2010, 09:21 |
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Ср, 07.04.2010, 09:20 | Message # 3 |
|
| Did (05/04/10 11:49)
Тамаро! Дякую за роботу, мені мовне питання також небайдуже, а моя власна позиція завжди чітка та зрозуміла - одна УКРАЇНСЬКА!!!
Всім гарного дня;) ))))
Post edited by natalya-gurkina - Ср, 07.04.2010, 09:21 |
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Ср, 07.04.2010, 09:22 | Message # 4 |
|
| COCODE (05/04/10 12:41)
Добра робота Тамаро. Цілком тебе підтримую. Велика помилка вводити українську мову зразу по всій Україні. Це тільки озлобить російськомовних громадян. Легко сказати щоб людина здала іспит на українській, якщо вона говорить , пише, думає тільки російською.
Двомовність у нас вигідна усім політичним силам. Це у них важелі впливу на людей. І треба признати, що дуже ефективні важелі.
Мені дуже подобаються чиновники Швейцарії. Французька і італійська державні, які мусить знати кожен чиновник. Англійська обовязкова. І четверта мова на вибір. Гарний приклад для наших слуг народу
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Ср, 07.04.2010, 09:22 | Message # 5 |
|
| shetamara (05/04/10 15:02)
Не усе у нас втрачено: навіть Тимошенко та Янукович змогли вивчити українську (як не ламано, але ж говорять), виникла потреба, то й прийшлося вчити. Їх вимову тяжко переробити, не малі ж діти.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 07.04.2010, 21:10 | Message # 6 |
|
| Мені цікаво почути думку щодо впровадження української. При якому Президентові або у які роки історії незалежної України підтримка української мови найменше впринула на суперчки у суспільстві?
====
Щодо позиції пані Тамари у даному питанні, то цілком її підтримую. Але проводити українізацію суспільства без значного хвилювання населення - це мудрість. На жаль, я не побачив цього при президенстві пана Ющенка. Усі спроби щось добре зробити для ОДНІЄЇ частини нашого населення розбивалось від опору ІНШОЇ частини населення. А його президентЕНДівські укази у останні дні взагалі свідчать про цілком відсутній здоровий глузд.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 08.04.2010, 10:54 | Message # 7 |
|
| не можна змусити любити. це має бути всередині.
так і з мовою. людина повинна пишатися тим, що вона українець (ка). тоді і мову буде знати престижно. стосовно президентів. суперечки були завжди. і проблема ця дійсно болюча. от нею і маніпулювали...
Attachment:
0575478.gif
(1.7 Kb)
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| kiv-als
♂
| Date: Пт, 03.06.2011, 10:43 | Message # 8 |
|
| Дякую пані Тамаро за цікаву тему.Мусимо визнати, панове , що всі заходи щодо впроваддження української мови на сході, методом ламання через коліно (при президентові Ющенко) потерпіли крах.Повністю згідний з панею Тамарою. Людина повинна пишатися ,що вона українець,а ще ця мова повинна бути модною.Саме так ,модною.Наведу такий приклад:2004 рік, Майдан,Помаранчева революція.Всі виступи починалися і закінчувалися гімном України.Тисячі присутніх розмовляли російською мовою,але коли я звертався до них українською,дуже старалися відповідати по-українськи( молоді люди привозили теплий чай і бутербродами),і що мене сильно здивувало,вже потім відповідали українською,незважаючи на те ,що їм дякували за частування російською. Ще один приклад: запросили нас кияни повечеряти і погрітися до себе додому. По дорозі наздоганяють нас молоді люди і просять нас правильно навчити співати гімн України,бо всі російськомовні. Треба було бачити з яким великим задоволенням вони по-своєму,ламано,але співали гімн.Так ,тоді українська мова була модна і потрібно було керівникам цю моду підтримувати різними заходами,а не силою нав'язувати.  :yes: :yes:
А ми живі, нам треба поспішати
Зробити щось, лишити по собі.
(Л.Костенко)
Post edited by kiv-als - Пт, 03.06.2011, 10:44 |
|
|
|
|
| shetamara
♀
| Date: Сб, 18.06.2011, 14:36 | Message # 9 |
|
| Цікавий Ваш коментар та роздуми, kiv-als. Тільки щодо моди на мову, то не можу погодитися, бо мода швидкоплинна, вона проходить, міняється. Думаю, що це - стиль життя, мислення.
Любити - це значить бачити диво, яке інші не помічають.
(Слова невідомого автора)
|
|
|
|
|
| Butika
♀
| Date: Вт, 28.06.2011, 00:00 | Message # 10 |
|
| Дякую за таку важливу тему для нашого суспільства. Я вважаю, що в Україні має бути лише одна державна мова, а саме українська. І все це байки, що притісняють російську. Держава має підтримувати українські видання, й давати змогу молодим письменникам друкувати свої твори. Наприклад, для мене справжнім відкриттям став журнал "Дніпро".
|
|
|
|
|
| Lieksa
♀
| Date: Вт, 28.06.2011, 21:08 | Message # 11 |
|
| Це дуже важливо підтримувати молодих авторів у їх творчій діяльності й створювати можливості.
P.S. Сподіваюсь, що журнал "Дніпро" залишився таким же цікавим який був і раніше.
|
|
|
|
|
| Dashabilokon
♀
| Date: Чт, 14.07.2011, 13:16 | Message # 12 |
|
| Важлива тема піднята! Якщо говорити про мову, то виникає багато суперечностей, у кожного свої погляди щодо цього.
Скажу про своє місто.. Та мабуть не тільки про своє. Я живу в Новомосковську Дніпропетровської області, в моєму місті майже ніхто не розмовляє українською. Наше творче об"єднання "Сарма" зустрічається раз на місяць, і кожен приходить задля того, щоб поспілкуватися із різними людьми рідною мовою.
У школі українська мова чутна лише на уроках, а на перерві, заговоривши українською, на тебе скоса дивляться, часто крутять пальцем коло виска...
Мені рік залишився навчатися в школі, далі потрібно поступати до ВНЗ. я мабуть поїду до Львова, напевно там поважають і користуються УКРАЇНСЬКОЮ мовою, бо в рідному місті нажаль мені вже немає місця...
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Пт, 22.08.2014, 20:04 | Message # 13 |
|
| МОЯ МОВА .
Мова – це душа землі . Чомусь завжди люди на сході України вважали себе
російськомовними українцями . А хіба
бувають китайськомовні японці ? Може вКанаді , дійсно є дві мови – французька і англійська , бо Канада , як і
США –це не національні країни . Можливо навіть немає швейцарської мови – і там
дійсно є тримовність
–італійська , французька і німецька … Але Україна , щобвона колись була двомовною . Чомусь ще за часів
Хмельницького , і можливо це вже почалося раніше , почалосярозмежування на правобережну і лівобережну
Україну . А все це мабуть через те ,що Україну поділяли між собою . Польща хотіла Західну Україну , Росія – східну
,а Туреччина – південну . А згодом появилися і угорці і венгри і чехи в Закарпатській
області. На Україні і так
багато говірок, наприклад , не кожен зрозуміє лемка , бойка , гуцула , а тут ще видумали
якісь «русинів»… Чомусь
весь час Україну хочуть ділити і ділити ! Не зрозумілоде дивиться уряд . Мабуть тому ми не маємо сильного
національного уряду ,президента . Навіть Хмельницький не вірив в свої сили і шукав допомоги , і
згодом чи не
кожен гетьман і перед і після нього … Козаків боялася ціла Європа, вони воювали навіть в Англії , а себе і свою
державу не могли оборонити ,мабуть були патріоти , але не до кінця … Чомусь більші націоналісти на Україні
ті ,
що мають чи батька чи матір іншої національності . Адже сама фаміліяБандера , каже про його румуно-молдавські
корені , а інші . В мене батько такожлатиш , але в мене ніколи не було питання хто я такий по національності .
Можеякби жив батько , було б інакше , але так сталося як є , і я ріс тільки з
національно думаючою мамою . Але
вона мене провадила і по Латвії , по всіх їїнаціональних місцях , і по Україні . Але я сказав собі – я не вмію
розмовлятипо латишськи , то який я латиш . Я вмію і розмовляю на Україні завжди і всюди
тільки по українськи , і
так вважаю повинен робити кожен справжній українець. Ато якісь – російськомовні українці … Чи таке собі
дозволить поляк , німець ,француз… Тому вони мають національні держави , а ми створили ( тобто нам
накинули)
якийсь конгломерат … Україні – українську мову , і це державнепитання ! 22.08.2014 20:04:17
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
|
|
|
