Ірі двадцять пять років, вона інвалід. Маючи невиліковну хворобу, допомагає онкохворим дітям.
_____________________
Коли мені хтось говорить про те що "навіщо жити?" я завжди згадую про Іру Гавришеву. Життя всупереч. Або, життя великим бажанням.
Операція за операцією на протязі тривалого часу... кожна може стати останньою. Та і погоджуватися на оперативне втручання щоразу стає все важче тому, що людина це лише людина, і якою сильною вона б не була, але її внутрішні сили теж мають своє мірило.
І, напевно, потрібно було б дивуватися такій волі до життя, якби це була не Гавришева.
За Іриними роками діти... Я навіть не знаю скільки їх, але знаю що кожна дитина, як її власна.
______________________
Немає випадкових людей у онкології, вони там просто не втримаються.
Серед волонтерів теж.
І стільки хочеться розповісти про Людину, а слів всерівно буде мало. Тому, дам добірку світлин. І коли у Вас виникне запитання про сенс життя пригадайте Іру Гавришеву із міста Запоріжжя.

* в грудні 2009 Олени Волошиної нестало.

— Ваши методы предполагают, что специалисты «Отклика», ведущие прием больных, владеют некой суммой довольно нетрадиционных знаний и представлений. Кто они — физики с медико-биологическим или врачи с физическим уклоном? Сегодня ни Национальный университет Украины имени Т.Шевченко, ни Национальный медицинский университет таких сверхсовременных целителей не выпускают. Какова же в таком случае перспектива у «Відгука»?

— У нас организованы курсы повышения квалификации, на которых доктора в течение месяца проходят переподготовку. Но прежде чем сдать экзамен и получить специальность «квантовая медицина по технологии «микроволновая резонансная терапия», они в одной из моих базовых клиник должны выбрать минимум двух больных, относящихся к категории неизлечимых, и в течение двух недель поставить их на ноги.

— Что же в таком случае вы, господин профессор-шевалье, можете сказать обратившемуся к вам неизлечимо больному пациенту?

— Только правду, но так, чтобы не угасла надежда: «Не поручусь, что вас удастся спасти. Но в этом направлении сделаю больше, чем кто-либо другой». Потому что мы открыли природу живого. Ко мне приходят больные с четвертой стадией рака, которые перенесли операцию, прошли курс облучения и химиотерапии, люди уже ни во что и ни в кого не верящие. Некоторых приносят в клинику на носилках. И мы продлеваем им жизнь. Когда тяжелые больные спрашивают, на что можно рассчитывать, я отвечаю: программа-максимум — полная или частичная ремиссия. Таких пациентов за восемь лет у меня оказалось около 180. Среди них был, в частности, известный украинский хирург, страдавший раком мочевого пузыря.

— А программа-минимум?

— Улучшение качества жизни, отмена лекарств и наркотиков, снятие боли. И если пациенту суждено умереть, это происходит без страданий. До последней минуты он сохраняет человеческий облик.

— Лечение у вас, естественно, платное. По средствам ли оно большинству больных? Не превратится ли «Відгук» в спецклинику для богатых?

— Услуги нашей клиники относительно недорогие. Средняя цена курса — 350 гривен. Однако, если дело касается неизлечимых недугов, когда приходится подбирать и проверять сотни вариантов, наши услуги обходятся существенно дороже. Но это, как правило, идет по линии благотворительного фонда. Тот, кто может, платит. Если же я вижу, что у человека в кармане пусто, лечу его за счет частного международного благотворительного фонда Сергея Ситько. Еще ни разу не было случая, чтобы я отказал в помощи посетителю, которому нечем заплатить. Это не позволяет сделать совесть человека и ученого. А главное — я верю в Бога!

http://osnova.com.ua/magazines/4/113/4417

Кандидат педагогічних наук (2004 р.), доцент (2005 р.), заслужений учитель України (2000 р.), «Учитель року — 2000», «Відмінник освіти України» (1991 р.), переможець Всеукраїнського конкурсу «Досвід освітян» (1997–1998 н. р.) — II премія, Всеукраїнського конкурсу освітян «Мій урок — 2000»; делегат II Всеукраїнського з’їзду працівників освіти України (2001 р.); заступник декана філологічного факультету; завідуючий кафедрою педагогіки і психології Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; учитель-методист, спеціаліст вищої категорії, учитель україн­ської літератури Першої української гімназії імені Миколи Аркаса (м. Миколаїв); член редколегії Всеукраїн­ських часописів «Українська література в загальноосвітній школі», «Дивослово»; автор понад 100 публікацій, 7 одноосібних і 8 посібників і монографій у співавторстві: «Планування літературної освіти школярів: технологічна концепція», «Сучасний урок літератури в умовах 12річної школи: 5–9 класи», «Від маленького письменника до великого читача. 5 клас», «Від мудрого письменника до творчого читача. 11 клас», «Дух Нечуївських творів», «Невиправдано заборонена літера Ґ», «Проектно-конструкторська діяльність учителя літератури (короткий термінологічний словник-довідник)» та ін.; у співавторстві: «Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій», «В. О. Су­хомлинський — майбутньому педагогу», «Інтеграція у процесі вивчення літератури», «Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи», «Учень-читач і вчитель-фасилітатор в умовах 12річної школи» та ін.; ініціатор та автор проектів і програм: «Імена МДУ: філологічний факультет», «Урок літератури: дебют», «Заслужений освітянин Миколаївщини», «Інтелектуали України — творчому Вчителеві», «Освітяни Миколаївщини в особах: заслужені вчителі Ук­раїни».