Життя — у більшості віршів, є сюжетна лінія, а ще зустрічаються вірші-роздуми, монологи, вірші, присвячені рідним і коханим людям.
Жінка — у цей розділ ввійшли вірші, у яких ліричні героїні грають різні ролі в суспільстві, але жодна із них не нарікає на життя, вона любить, страждає і радіє.
Сім”я — до цієї рубрики можна було б віднести й вірші узяті із інших розділів, бо вони дуже близькі і пов”язані тонкою ниткою жіночого єства, призначення якого — бути берегинею сімейного затишку.
Кохання — інтимна лірика віршованих сюжетів та життєвих історій, які змальовані так відверто і, разом із тим, красиво і романтично, зачаровують читача, вводять його у казковий світ країни під назвою “Кохання”.
Посміхнись — чомусь, вірші цього розділу здалися мені іронічними, хоча почуття гумору авторці не позичати!
Природа — як уже писалося вище, ота єдність природи і людини змальована по-новому, а любов помічає краплинки роси і крапельки дощу, відчуває легенький подих вітру, який буває таким холодним і пекучим...

“Перехрестя” - доріг і життя. Філософська лірика
“Щастя” - у кожного своє щастя, та “досить шматочка неба”, бо лірична героїня радіє життю, любить його і старається бачити його кращі сторони.
*** - “Весон не буде...” - немає більше надії на те, що Він повернеться. Вибір зроблено.
“Смерть” - ОКСЮМОРОН - “найсвятіший гріх”
“Пірну у ніч, як в море не пірнають” - поспішати жити, встигнути зробити якнайбільше в житті.
*** - “Місто чуже і сильне” - у чужому місті легко заблудитись, як і в житті. Людина — комашка у сесвіті, вона страждає, бо далеко (можливо, від самої себе) і чекає розуміння.
*** ”Очі кольору кави міцної” - тема самотності, розбитого любов”ю серця.
“Вікно” - вимиті шибки, а із них видно смітник, а є ж вікна із видом на море, гори, річку. Чистота душі і реальність життя.
“Бабине літо” - краса природи і людських почуттів.”
“Дім цей не проклятий...” - авторка написала вірш, переселившись у образ літньої жінки, яка прожила нелегке життя і відчуває сум за тим, чого не змогла досягти, що щось робила не так, навіть немає затишку у своєму домі.
“Він майже був дорослим...” - дитина, що росте у неповній сім”ї. Внутрішні переживання хлопчика. Він такий як усі, а, може, ще кращий, але почуває себе гіршим, бо не має тата.
“Мама” - думки про найрідніше, мати відчуває дитячий біль на відстані.
“Різдво” - святкова атмосфера і чарівність.
“Поетові” - авторський неологізм - “бруньково оживу”.
*** “Я навчалась життя” - життя складне і в основному вчаться на своїх помилках, а потім знову помиляються.
"Десь літала вночі...” - у містичному вірші надія ліричної героїні на краще.
“Світанком цілована рано” - доля поета - переживати усе двічі: коли відбувається і коли пишуться вірші. Та ще й доля не балує творчих людей із такими ніжними натурами.
“Я тобі малювала літо” - спогади про юне кохання.
“Малює матір ниткою роки” - гарна фраза - “...а я в тобі надією живу” - ніжні почуття до матері.
“Мала кімнатка з вікнами у серпень” - ліміти у житті людини, як ланцюг у собаки. Їх не можна переходити. Людина, яка хоче свободи, жить так, як підказує серце, а не суспільна думка.
“Двоє в плацкарті” - поїзд, як символ життя, яке мчить із великою швидкістю і близькі люди віддаляються одне від одного, хоча мають щось спільне у якись проміжуток часу (спільний плацкард).
“Ми грали у війну...” - приємні спогади дитинства, та ностальгія за минулим.
“Цілунки тобі знайомі” - лавка в міському парку, немов людина, яка живе радостями і розчаруваннями. Вдале порівняння.