світу омани не було й не буде там де твої люди поки у ніжного твого серденька стінки такі тоненькі... чисто-студена вода в відерці де у душі дререло на денці
ніжність не розриває - нею лише гоїти рана і так відчутна коли на двох одна... чи проляга кордон прийнятим між і скоєним тим що по-вінця налите й випити би до дна.
як проживав тішився чи долетів спробував так як пізнати легко азбуку цю просту що по м'якому берегу лиш босоніж не чоботом так щоб з чиєїсь гілки навіть не збить росу...