Дякую Вам,пані Наталю, що завітали та залишили коментар.Без віри і надії ми сліпі і немічні.Заходьте ще , буду завжди Вам радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам, пане Петре, що завітали та залишили коментар.Ми десь схожі на маленьких і неслухняних дітей. Коли дорорслі говорять , що то вогонь і його неможна трогати руками, бо буде боляче, але діти на слухаються і пробують торкнутись його,потім плачуть...Заходьте ще , буду завжди радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Радий Вас бачити, пані Наталю.Дякую за оцінку та репутацію.Вірш у чернетці був уже давно.Подумав, що зараз потрібно якогось позитиву та надії на краще, тому і опублікував.Радий, що Вам сподобалось.Заходьте ще , творчих Вам успіхів та натхнення.
Дякую Вам, пані Ірино, за візит та коментар. Горе і гріх, це дві складові людської слабості.Кажуть буває ще горе від розуму. Заходьте ще , буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення.
Ваш твір нагадав Шевченкові рядки, немов сьогодні писані: "У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає,— Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки,— І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Дуже злободенно.