Прямо таки й про мого діда. Він був столяр і в майстерню нам з сестрою вхід був строго заказаний. Але ми, як і ви,зназодили хвилинку, коли дід виходив на "перекур" і мішали цвяхи з шурупами. А ще, ми гемблювали дошки, інколи й готові вікна й двері,робили багато шкоди. Розумію вас...і ми також втратили ту самоорганізацію... хаос життя!!!
Прекрасно, пане Леоніде!!! Описано звичайнісіньке сільське дитинство,і той, хто все життя прожив в місті, в цементі і 4-ох стінах, ніколи не зможе його зрозуміти. Клас, дякую за солодкий спогад!!!!!