А продовження - все життя до сьогоднішнього дня: чорноброва і блакитноока стала моєю дружиною, цього року відзначатимемо сорокаріччя, а Галя? Маю надію, що у неї все склалося приблизно, як і у нас... Більше після відпустки я її не бачив, ношу лише світлий спогад про той час... Дякую Щиро Вам за увагу і високу оцінку!
Бачите, так трапилося, що ми обоє неуважні: я листа розмістив 03.08.2013 року і зразу ж попрохав вибачення за це... Ви ж прочитали вірш, а вибачення пропустили... Щодо мене я лише зараз трохи почав орієнтуватися на сайті. Ще раз прошу вибачення.
Щиро дякую Вам за увагу, високу оцінку та підвищення рівня довіри! Вдячний за рядки коментаря, Ви знаєте, я якось про це і не думав, просто писав як на серце лягло... Візьмусь найближчим часом за теорію.
Так Ви гарно пишете! Прикро, але я пояснюю наші негаразди високим рівнем індивідуалізму кожного з нас і,якщо можна так сказати, тваринним страхом самозбереження (що, мабуть, заклався з нашого географічного розташування і постійними гоніннями наших більш організованих і нецивілізованих ворогів). Генетично залишився інстинкт виживання, але знову ж індивідуальний, який не може піднятися до державницького рівня... Що нас з цим чекає, один Бог знає...