Мені дуже сподобалось те, як ви зуміли зберегти вишукану ексцентричність Шекспірівського сонету й при цьому вмілим плином направити його живий мовний потік в український, чудово - вдавшийся, як на мій погляд переклад. Це, дійсно... справжнє - Браво!
Важко сказати, пане Петро. Як помітили пані Катерина, цей вірш написаний під впливом сильних емоцій і є їх слугою...
Але... Можливо, це є наш Народе, що, почав долати буття і небуття перепони, повстаючи дійсно з колін, показуючи свою величезну силу, але... Знайшлася сила, нібито, більша і... ось він був під вартою і... ось прийшов день страти.
Можливо йде говір про Аррівабене Джованні... Карбонарія саме. Хоча, навряд чи... Його в кінці - кінців за незкоєний злочин - не стратили, а опісля деякого часу виправдали, а отже - це не він.
Так, дійсно, пані Катерино, я підняв із душі темні закутки неї і це вийшло досить емоціонально.
Ідей у вірші, як бачите, щодо теми метафізики, не так вже й багато, але... образи, що змальовуються і домальовуються вже читачем передають яскраву палітру відчуваємих персонажем чуттів.