Вашого вірша я прочитав, як молитву. Коли почнемо присоювати собі слова вилиті в рядки, кожний з нас може приєднатися до тих слів, до тої молитви. Приєднатися. І що дальше? На мою думку нам треба передумати своє життя, до чого заохочує Люба, щоб стати кращим для сусіда, для брата, для Господа Бога. Бог запрошує нас на ГОСТИНУ. МИ. грішні люди, шукаємо виправдання щоб на цю ГОСТИНУ до Господа Бога не зайти. А ВІН все таки, весь час жде на нас. Задумаймо над тим. Гарний вірш - молитва. Я погоджуюся з Вашіми думками. Ставлю "5"! Щире і певне "5"! Дякую за увагу.
Вірш дуже повчаючий. Я захоплений ним. В ньому говорить Ваша віра і надія... А віра гори переносить! ХАЙ ТАК СТАНЕТЬСЯ!!! З повагою і зрозумінням приєднуюсь до Вашіх думок.
Вірш дуже гарний.В ньому багатство нашої думки і мелодії.Бо не треба бути майстром співу, щоб співати на рідну ноту те, що в рядках колишеться отераючись о мрії і насдії, які так близько серця. На мою думку, це один з кращіх Ваших віршів, які я прочитав. Щиро дякую і чекати буду на чергові. Успіхів Вам Бажаю. Хай щастить на літературній ниві!
Слова вплетені в рядки говорять глибиною змісту. За кожним разом, коли читаєш, вловлюєш нову суть. Так. Як вже було сказано, це Філософська думка. Дякую за так відважний вірш. Ставлю Вам ВЕЛИКЕ "5" і чергових успіхів бажаю.