Ще так довго до світанку... Добре, що хоч світять зорі, Бо блукав би біля ганку Від безсоння я надворі. Бачу - світять, ну і добре, На душі спокійно стало, Порахую - їх там море... Спати піду, вже дістало.
Л*ється музика світлого Всесвіту, Розкриваючи двері для душ. Дуже гарно. Сподобалось Наталіє, щось в останньому стовпчику Ваш скрипаль і смичок порвав, трохи ноти погубив.
Запишу усі переваги, Замалюю недоречності, Наберуся я сил, відваги, Сформулюю для безкінечності Надкоротку, мов білітристику, Цю осінню характеристику.
Ти відкриєш мені своє серце? Простягнеш мені свої крила? Блискавицею в ярім герці, Подолаю тебе мій милий. Заберу у полон надніжний, Зачарую цілунків трунком... І у вітер хмільний та свіжий В небо здіймемось візерунком.
Я тепло їх давно відчуваю! - це про Ваші вірші, Наталіє. Феєрія почуттів. Дуже сподобалось. :hands: