Мої думки лежали на папері,
І мене окутала пітьма,
І не заскрипіли тихо двері,
Здавалося, що все дарма,
Вітри хилили до землі тополі,
Моя схилилась голова,
Шукав в житті своєї ролі,
Дивилась в очі і журба.
Життя звичайно це не казка,
Між ними товстелезна грань,
Тому леце сховає маска,
Щоб сховать горток страждань,
Тобі мої листи,- мукулатура,
Душевних і смішних зізнань,
Бо ж не переліз я кам'яного мура,
Своїх боявся починань.
І ніщо не змінится у долі,
І поглине все пітьма,
Чекай же далі свої ролі,
Але стоятиме стіна,
І все залишиться в папері,
І знову лиш пітьма,
Не зариплять тихенько двері,
Бо ж не спробував,- дарма.
| 
у Вас 
0
