Польові яскраві квіти Я пішла збирать весною, У в долині горицвіту Познайомились з тобою. Їх чарівною красою Ми до ранку любувались, Там під зорями у полі Цілувались, цілувались.
Серед квітів горицвіту Я тебе зустріла в полі, Жовті квіти горе цвіту – Подарунок щастя й долі. Милі квіти горицвіту У віночок ми збирали, Чи на радість, чи на сльози, Ой не знали, ще не знали
Відцвіли весняні квіти, Поле вкрилось білизною І збираєш ти ромашки Із другою, вже з другою. Ой, чи любить, чи не любить, Я гадала-ворожила. Моє перекотиполе Удержати не зуміла.
Тут, де я живу, вже відцвітає горицвіт, він росте майже біля кожного будинку на клумбах. Та й взагалі я люблю квітучу весну.
Ось легенда про горицвіт: У затінку крислатого дуба відпочивав юнак. Поряд — довгий спис, лук і сагайдак зі стрілами. Неподалік у траві, біля впольованої сарни, вляглися вірні мисливські пси — теж відпочивали. На ту пору якраз проходила тут золотокоса Афродіта, богиня кохання. Поглянула Афродіта на юнака і застигла, вражена. Такого красеня вона не бачила ніколи. І світлоголова богиня, яка звикла дарувати іншим трепетну квітку кохання, цього разу закохалася сама. Обранця її звали Адонісом. Відтоді Афродіта майже ніколи не розлучалася з ним. Одного разу, під час полювання було смертельно поранено Адоніса. У невимовній скорботі пішла Афродіта в гори шукати тіло свого коханого. Довго ридала вона над загиблим. І печаль її була такою великою, що перетворила Адонісову кров на сонцесяйні квіти. Так назавжди збереглася пам’ять про прекрасного юнака.
Люди кажуть: Не можна заносити до хати горицвіт - пожежа буде. Не можна заносити до хати жовті квіти навесні, бо курчата не будуть лупитися (так каже моя мама).
Прочитав, без перебільшення, із задоволенням вірш. Не менше вразила і легенда в коментарі до нього. Умієте... Знаєте... Можете... Робите... Не буду продовжувати далі - подібне ви по чуєте і від інших.
Гарно як!!! І печально. Ні, щоб зустрітися і на все життя... А то вибираємо, іншим боляче робимо... І самі страждаємо. Дуже гарна поезія, милозвучна, мелодійна. "5"
Таке життя, Катрусю, я вже квіточки відзбирала, а тепер ягідки збираю... Та такі ті ягідки іноді бувають гіркі, що й цукор не допоможе. Та, іноді, й солодкі зустрічаються.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
