Літнього сонця кривава краплина стікає Вікнами, вікнами – просто до чарки з вином. Каїн, схилившись, на Авеля, брата, чекає. Чарка виблискує. Каїн чигає котом.
Квапиться час. Не проходить миттєве закляття. Душно, як в пеклі, і котиться піт із чола. «Авелю, де ти? Чи ми із тобою не браття?» Пальці стискаються. Гнеться краєчок стола. Кат навісніє, напружено мружачи очі, Аж заболіло під чорними п’явками брів. Літо. І спека. І каїнів – скільки захочеш. Авеля жодного в натовпі він не зустрів.
Каїне, слухай, хіба це тебе налякає? Блимнеш з-під лоба, неспішно чарчину доп’єш. Авелів більше у роді людському немає? Отже, сьогодні найслабшого каїна вб’єш. 1997
Архипе, для мене Твій (можна на Ти? з повагою, звичайно) коментар є дуже важливим. Бо, будучи вже поважною тіткою, завжди маю деякі сумніви: ану ж, як сприйме той чи інший рядок молоде, вибагливе покоління? Дякую за підбадьорення!
Мірі. Але ж ми віримо у добро, правда? Тому Авель - на першому місці, з великої літери, хоча на деяких етапах життя саме каїни є головними дійовими особами
у кожного в душі буває і те і інше , і зло і добро ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
