Промокла під дощем до ниточки, а плаття Вже тіло не схова, що змокло і тремтить, До тебе я прийшла, зігрій, пали багаття, Нехай іскриться ніч, а з нею кожна мить.
Я йшла крізь дощ і час, і крізь густі тумани Розплетена давно потріпана коса Ти зовсім не такий, як в мріях... Це омана, Чи, може, то твоя вже змилася краса?
Ми сіяли туман і чаклували хмари, Гойдалися зірки в калинових гілках, Чи справді так було, чи може то примара? Лишився тільки блиск у лагідних очах.
А для мене вірш, чомусь, дуже позитивний. Катрусю, дивись: Лишився тільки блиск у лагідних очах. Блиск залишився, а з ним, я так думаю, і кохання. Прекрасний романс!!!
Хоч блиск залишився, бо ще як би і він пропав то гріш ціна герою твору. Ось як би я був біля головної героїні, то так би розпашів що аж парувало б. Гарно пані Тамаро відчувається інтим.
От розсмішили, Андрію! У мене сльози течуть від сміху! "Аж парувало б!" Додала вам плюсик до репутації "За високе почуття гумору", але одна "Т" десь загубилася, то вже вибачте...
О, суть жіночу передано на всі 100: змокла - то зігрій; тільки-но трішки пір'ячко обсушила - ага, а ти вже й не такий красень ( хоч і в самої коса потріпана - Тамар, до речі, тут "потріпана" троха не в "контексті"), ну, але нічо, любов - зла, полюбиш - то й хмару вичаклувать можна Гарно, гарно. Так і спонукає стати ніжною і слабкою
Вигадки героїні тут, чи просто її згадки, мені, по великому рахунку, байдуже. Головне, що почуття любові живе у душі Тамари, і вона дуже вміло дала нам зрозуміти про те своїм віршем.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
1
Гарно, гарно. Так і спонукає стати ніжною і слабкою
