Я на даху живу
із серцем у правому кулаці
мої пальці давно задубіли-
не можу його відпустити
я живу просто неба
я думаю, що живу
машини і люди внизу - нереальні
а може насправді
привид-
це я
і не можу ніяк себе вигнати звідси
прибулець із досі невиконаним завданням
бо - не під силу
я - хмара,
що мусить звільнитись дощем, та наразі
живу знерухомлена в часі
на даху
Живи, Світлано, відпускай свої пальці і серце на волю до вдячних читачів і слухачів!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
