Вт, 05.11.2024, 16:03
Меню сайту
Категорії каталогу
Трайста Михайло [75]
Опитування для Вас:
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Румунії категорії та розділи української поезії, українська проза Трайста Михайло
 

Андрійкові чобітки

Те, що хочу розповісти вам, трапилося дуже давно, але мені здається, що то було вчора, – коли ми з Андрійком брели снігом через берег до присілка, в якому знаходилася наша школа.
Коли доходили до хати, в якій вчились, вчителька роззувала нас, терла наші змерзлі ноженята, а взуття ставила сушити біля грубки.
Коли ми кінчали уроки, вона допомогала нам взуватися. Та одного разу Андрійкові ноженята чомусь-то не влізали в чобітки. Вчитилька таки добре намучилася, поки взула Андрійка.
– Криві, – промовив Андрійко, дивлячись на носки своїх чобіт.
– Що криве? – запитала вчителька.
– Чобітки, криві, – закліпав оченятами Андрійко.
Вчителька пурхнула сміхом:
– Ну і взули ми тебе, правий чобіток на ліву ногу, а лівий на праву. Нічого, знімемо їх і взуємо, як слід.
Таки добре опріла бідна вчителька, перевзуваючи Андрійка.
– Ось так, – промовила задоволено вчителька.
– Це не мої чобітки, – сказав задуманий Андрійко.
– Ой, дитино, горе нам з тобою, – гірко посміхнулася вчителька і почала знімати Андрійкові чобітки.
– Так, а тепер котрі твої? – запитала вчителька, вказуючи на ряд чобіток, що стояли біля грубки.
– Вони не там, – відповів Андрійко.
– А де? – здивувалася вчителька.
– Вдома.
– Андрійку, дитино... Таж ти не прийшов босим до школи? – старалася зі всіх сил залишитися спокійною вчителька.
– Ні, я прийшов взутий, – запевнив її Андрійко.
– Ну, тоді вкажи пальчиком на ті чобіткии, в котрих ти прийшов до школи.
– В цих! – радісно вказав Андрійко на чоботи, які тільки що зняла вчителька з його ніг.
– Та ж ти кажеш, що вони не твої?
– Це чобітки мого брата, мати казала взути їх сьогодні, бо мої понесла полагодити до шевця.
Вчителька погладила Андрійка по голівці і взялася втретє взувати його.
– Ось так! А тепер надінемо кожушок, шапку, рукавички... А де твої рукавички Андрійку?
– В чобітках, я їх запхав туди, щоб не загубити.
Вчителька почала сміятися із сльозами на очах і взялась знову роззувати Андрійка.

Додав: traistamihai (08.01.2012)
 
Розміщено на сторінці: Трайста Михайло

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2692 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
avatar
))))) хороший хлопчик))) з почуттям гумору)))))
5!
avatar
3 traistamihai • 21:45, 08.01.2012 [Лінк на твір]
Спасибі вам за відгукб
З повагою М.Г. Трайста!
avatar
2 мартин • 17:50, 08.01.2012 [Лінк на твір]
Ой ,лихо -не Андрійко !
А навчався ,чи ж на трійки ? tongue
Ми з донею добряче посміялися ,після того ,як я заплакав ! tongue
avatar
4 traistamihai • 21:46, 08.01.2012 [Лінк на твір]
Рад що сподобалось вам, а вашій донечці присвячую наступне оповіданнічко,
З повагою М.Г. Трайста
avatar
5 Asedo1949 • 17:40, 09.01.2012 [Лінк на твір]
Ну і насмішили мене. Дякую!
avatar
6 Pylyp • 18:54, 09.01.2012 [Лінк на твір]
Я читаю і регочу. Приходить дружина - регочимо удвох!!!
Хай Вам Бог допомагає!
avatar
7 traistamihai • 00:15, 10.01.2012 [Лінк на твір]
Рад, що вам сподобалось і гарно дякую за відгук!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz