Ось її поетична сторінка

***
Залиши мене у вічній осені.
Ти казав, це місто зветься Львів?
Ми ніким, як завжди, не запрошені:
Вмерли спадкоємці королів.

Лиш привиддя в парку ходять парами:
Білолиці, світлі і худі.
Душі їх – тумани попід хмарами,
Кості – в сотнях потайних ходів.

Я не знаю, що між них робитиму:
Може навіть з розуму зійду.
Поки ти бредеш шляхами битими
Я бруківку на вино веду.

Всі ці дні, які щораз коротшають,
Протанцюю на дахах століть...
Ми ж були розумними й хорошими –
То за що цей вирок, цей політ?

Залишитись тут на кілька подихів –
На десяток людських поколінь.
Довгий шлях – від сірості до подвигу,
Рух болючий – звестися з колін...

Залишусь: не панею – прислугою,
Я наймусь палити листя в парк.
Ти ж казав, що повернешся вдруге
Королем – під супровід литавр...

Пригадай свою некороновану.
Натовп буде більший, ніж колись...
Я гукатиму твоєю мовою
В шатах із потріпаного листя...

Цей твір мені дуже сподобався. А Вам, які твори Орислави до душі? Пишіть!