Васус
♂
| Date: Ср, 09.01.2013, 20:40 | Message # 1 |
| Коли з'являється бажання писати? Звичайно ж коли закоханий. Ось такий вірш, без рими, без гарних слів. Але коли щось таке пишу стає легше, мабуть.
Чорнова назва "Самотність в мегаполісі"
Сиджу біля вікна, палю. Раніше не палив І купа є невирішених справ Але думки лиш одні - вона Закоханість. За що мені ця кара? Кохання взаємне - чудесно Коли все навпаки - це жах І всі думки лише про неї А в неї інший, який біль А біль душевний - не фізичний Його не залікуєш просто так Я сходжу з глузду, не біда Можливо втрачу пам'ять, стане легше Але ж пов'язані із нею щасливі спогади Як так? І кожна ніч ще гірше дня І сни про неї, ні, про нас Вже стільки років я прожив Але так сильно не любив Це наче патологія, психологічний зсув А може це якась хвороба? Що змушує страждати, кожен день І кожну ніч лягаю спати з думкою: "Заснув би я навіки і більше б я не встав" Але, приходить новий ранок І б'ється серце, і почуття все ті ж Я випав із вікна, нарешті Двадцятий поверх, мене уже нема...
|
|
|
|
tala
♀
| Date: Пт, 11.01.2013, 03:16 | Message # 2 |
| Зачіпає за живе... але якось сумно дуже...
|
|
|
|
BYRAN
♂
| Date: Пт, 21.07.2017, 10:03 | Message # 3 |
| Кохання має бути позитивним навіть якщо воно нещасливе!
|
|
|
|