| Васус
♂
| Date: Ср, 09.01.2013, 20:40 | Message # 1 |
|
| Коли з'являється бажання писати? Звичайно ж коли закоханий. Ось такий вірш, без рими, без гарних слів. Але коли щось таке пишу стає легше, мабуть.
Чорнова назва "Самотність в мегаполісі"
Сиджу біля вікна, палю. Раніше не палив
І купа є невирішених справ
Але думки лиш одні - вона
Закоханість. За що мені ця кара?
Кохання взаємне - чудесно
Коли все навпаки - це жах
І всі думки лише про неї
А в неї інший, який біль
А біль душевний - не фізичний
Його не залікуєш просто так
Я сходжу з глузду, не біда
Можливо втрачу пам'ять, стане легше
Але ж пов'язані із нею щасливі спогади
Як так?
І кожна ніч ще гірше дня
І сни про неї, ні, про нас
Вже стільки років я прожив
Але так сильно не любив
Це наче патологія, психологічний зсув
А може це якась хвороба?
Що змушує страждати, кожен день
І кожну ніч лягаю спати з думкою:
"Заснув би я навіки і більше б я не встав"
Але, приходить новий ранок
І б'ється серце, і почуття все ті ж
Я випав із вікна, нарешті
Двадцятий поверх, мене уже нема...
|
|
|
|
|
| tala
♀
| Date: Пт, 11.01.2013, 03:16 | Message # 2 |
|
| Зачіпає за живе... але якось сумно дуже... 
|
|
|
|
|
| BYRAN
♂
| Date: Пт, 21.07.2017, 10:03 | Message # 3 |
|
| Кохання має бути позитивним навіть якщо воно нещасливе!
|
|
|
|
|
