ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Сб, 02.11.2024, 17:31
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Сергій МОСТЮК
Руслан БАРКАЛОВ
Василь КОРОТКИЙ

 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Аборт і сироти
Люда    Date: Пн, 05.07.2010, 19:27 | Message # 1
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
3
Впустіть диво в своє життя!

Усі б ми хотіли побачити диво!
Та думка приходить: “Хіба ж це можливо?”
А диво маленьке живе поруч з нами!
В Дітдомі росте: і без татка , й без мами!
І сердечко плаче малої дитини,
Бо в неї немає своєї родини!
Немає кому її наніч обняти!
Немає того, хто б “ЛЮБЛЮ” міг сказати!
Й хоч страшно дитинку чужу всиновляти,
Та їй у Дітдомі не страшно зростати?
Що ж в світі жорстокому діток чекає,
Коли ні підтримки, ні рідних немає?
Статистика свідчить, що дітки вмирають!
У ранньому віці свічки їх згасають!
Але, якщо в серці здолаємо страх,
То диво ростиме на наших очах!
Життя ми врятуємо вчинком своїм!
І дітки знайдуть так потрібний їм дім!
Знайдуть в нас підтримку, ЛЮБОВ і тепло,
А Бог нам стократно поверне добро!

Група ризику

Дітей цих “група ризику” у пресі називавють,
Бо шансів в світі вижити не так багато й мають!
От вийдуть із Дітдому – й нікому нема й діла!
Ніхто в них не спитає: “А ви сьогодні їли?”
Отак і виживають в цьому світі найсильніші,
Але, це – одиниці! А чим же інші гірші?
Не сироти тут винні, а світ міняти треба,
Бо хто ж у світі виживе, де кожен сам за себе?

Їхнє життя в наших руках!

Прогляньте фото сиріт в інтернеті ви на сайті,
А потім собі відповідь на запитання дайте!
“Що бачите на фото цих” , - у вас спитати хочу?
А бачите маленькі і сумні дитячі очі!
Та можемо ми радість поселити в цих очах,
Бо дітки ці і їх життя лише у нас в руках!

Сироти хворі – одні в свому горі!

Серце кров’ю обливається, як хворих діток бачу!
На фото лиш погляну – і зразу уже плачу!
Я плачу, бо цим діткам - від двох до п’яти років,
А їм життя вже піднесло такі важкі уроки!
Та діткам мої сльози, на жаль, не помагають,
А грішми їм допомогти – можливості не маю!
Зробити можу лиш одне – до вас усіх звернутись
І даним віршиком моїм ваших сердець торкнутись!
Не будьте ви байдужі, бо дітки дуже хворі!
Допоможіть, благаю вас, у їх важкому горі!
Бо для хвореньких цих дітей - важлива кожна мить!
Все слабшим й слабшим вогником їх свічечка горить!

У нас є все, а що є в них?

У нас є все: і дім, й сім’я, й гаряча кружка чаю!
А що є в них? Ось відповідь: “Нічого в них немає!”
А ми б могли наповнити сирітське життя всім:
Подарувати і сім’ю, й так довгожданий дім,
Надію на щаслииве, довге, радісне життя,
І поселити в їх серцях безпеки відчуття!
А як перед всиновленням здолати в серці страх?
Він зникне, як побачите любов у їх очах!

Мрія на життя

Не будьмо байдужі до долі дитини,
В якої немає своєї родини!
Бо діти – це наша із вами надія,
А ми для дітей – це нездійснена мрія!
Це мрія про дім, про кімнату свою!
Це мрія почути від мами: “Люблю!”
Це мрія уже не по розкладу жити!
Це мрія любимою бути й любити!
Це мрія про ванну і кухню свою!
Це мрія, щоб взяли її у сім’ю!
Тому поможіть їхню мрію здійснити!
І Бог Вам віддячить: Вас будуть любити!
А серце наповнять благі почуття,
Бо Ви - врятували дитяче життя!

Сироти при живих батьках

Сто тисяч дітей-сиріт живе в нас на Україні!
Із них тридцять дві тисячі могли б бути в родині!
Бо решта дітей – сироти, в яких живі батьки,
А щоб їх прав позбавити – на це ідуть роки!
Й тут постає питання: “Що ж можемо зробити,
Якщо сімдесят вісім тисяч нам не всиновити?”
Отут звернутись хочу я до всіх людей не бідних:
“Допоможіть цим діткам, в яких немає рідних!
Купіть їм подарунок і Бог за це віддячить!
Й оформіть Ви його, як Акт прийому-передачі!”
Тоді, Ваш подарунок буде точно у дітей,
А вам на небі плюсиком позначать вчинок цей!

Як живемО?

Як живемО? Із дня у день: працюємо, кохаєм,
Своїх проблем доволі в нас, тож ніс в чужі не пхаєм!
А що там ззовні за вікном, за нашими дверима?
Там світ із безліччю проблем, там сирота дитина
Стоїть в Дітдомі у вікні й нас з вами виглядає
І слів “Йдемо додому ми” понад усе чекає!
Чекає те, чого вона ніколи ще не мала!
Чекає те, чого в житті ще так і не пізнала!
Чекає те, без чого нам немає сенсу жити!
Чекає, щоб хтось на Землі її зміг полюбити!
І ось тоді б вона змогла свою любов віддати,
Яку роками берегла для своїх мами й тата!

Казка “Надій і Мрій”

Їм так потрібні любов і ласка,
А ми б могли їх відвести в казку!
В дитячу казку “Надій і Мрій”!
У казку світлих в житті подій!
В сімейну казку – де мама й тато!
Де буде слова “ЛЮБЛЮ” багато!
Й наповнить щастя серця зболілі!
А ВИ б їм казку дати зуміли?

ВОНА...

Вона - відчуття порожнечі в душі,
Яке виростає з зерняток в кущі.
А ті розростуться й в душі такий біль,
Немов би на рану насипали сіль.
Вона викликає панічний в нас страх.
Від неї з’являється відчай в очах.
Вона - це немов після світла пітьма.
Вона виникає, як рідних нема.
Із нею живем ми немов в холосту.
Вона поселяє в серцях пустоту.
Вона - це САМОТНІСТЬ гірка і страшна:
Немало життів погубила вона.
Самотність не значить буквально "сама":
Людина будь-де може бути одна.
І дітки в Дітдомі - живий цьому доказ,
Завжди вони разом, та все це лиш пОказ.
Ці дітки самотні і дуже страждають,
Бо хоч в колективі - любові не знають.
Потрібні родина їм, мама і тато.
А найголовніше - любові багато.

Лист ненародженої дитинки

В твоєму животику жив і зростав.
Любив тебе, мамко, і зустріч чекав.
Та ти без суда засудила до страти.
Я ще й не пожив, а вже треба вмирати!
Відправила ти мене, рідна, в пітьму.
За що ж ти убила мене? Не збагну.
Боялась, що статків нема? Не біда!
Із рук твоїх соком би стала вода!
Чи може боялась, що буду обуза?
Що стану в коханні твоєму я грузом?
Матусю, якби тебе хтось покохав,
Повір, я обузою б точно не став!
Бо я - це найкраща частинка тебе!
Й хто любить тебе, той полюбить й мене!
Чому ж ти тоді мене вбила, рідненька?
Невже не любила ти серце маленьке?
Чому не спинила ти руку врача,
Що вирок твій виповнив за палача?
Він тільце моє на шматки порубав,
А я, моя мамко, від болі кричав!
Я жити хотів, не вбивати благав.
Та вчинений гріх все ж життя відібрав.
Й коли розлучили нас, рідна, з тобою,
То мусорний бак став для мене труною!
Та хочу я , мамко, щоб знала одне:
Завжди я любив тебе й це не мине!
Люблю тебе й досі й пробачив тобі!
Лиш ти, рідна, зможеш простити собі?


Стався до людей так, як хочеш щоб ставились до тебе
 


Люда    Date: Чт, 08.07.2010, 16:55 | Message # 2
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
3
Сьгодні, якого могло не бути

Сьогодні до серця ти горнеш дитинку
Й тепер не збагнеш, як рідненьку кровинку
Ще зовсім недавно могла не любити
Й хотіла маленьке це чудо убити!
Та вибір зробила і дякуєш Богу,
Що вибрала ти в житті вірну дорогу,
Бо дітки - це Дар Божий, Благословення
Й тепер, зрозумівши це, просиш прощення.

Не чужі

Потрібно нам річ одну всім зрозуміти:
В ДітДомі живуть не чужі для нас діти!
Ці сироти наші, бо спільні в нас неньки:
Це Діва Марія й країна рідненька!

Вага вчинків

Одним прокинемось ми ранком,
А все вернеться бумерангом!
Вага всіх вчинків похитнеться
І все сторицею вернеться!
Тож хочу я вам побажати
Свою вагу життя згадати!
Й щоб добрі вчинки були нижче,
Бо ранок, з кожним днем, все ближче!


Стався до людей так, як хочеш щоб ставились до тебе
 


popeljushka    Date: Чт, 02.05.2013, 11:20 | Message # 3
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
9
...Біль душі можна сприймати по-різному… Закопати якнайглибше, сховатися за маскою вдаваного благополуччя. Та чи можна
заховатися від себе? Чи загоїться рана, засипана товстим шаром
забуття?
А може, варто, як би це не було важко, дістати той біль на поверхню, вилити, виплакати, спокутувати, аби жити
далі?
Мій біль – мій гріх – моя совість. Я дістаю мій біль з глибин душі, я ділюся ним з вами. Я гірко розкаююсь і
молю про прощення…


Розпочато розміщення циклу "Покаяння. Хресна дорога ненародженої дитини"
Цей цикл у продовження піднятої тут теми.
Запрошую до складної і, на превеликий жаль, злободенної теми сьогодення.
Щиро сподіваюся, що ця праця зупинить бодай одну руку, "занесену" над немовлятком, спасе бодай одну душу від неминучої загибелі для її Творця...
 


natalka7474    Date: Вт, 21.05.2013, 11:51 | Message # 4
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
108
РЕБЁНОК ВЫЖИВШИЙ В РЕЗУЛЬТАТЕ АБОРТА У него нет имени, нет родителей, да и его самого еще как бы нет. Он – выкидыш, который вопреки всему остался в живых. Это маленькое существо весом всего 940 граммов еще не меньше трех месяцев должно было находиться в утробе матери. Но на сроке 14 недель 16-летняя девушка из приморской глубинки, чтобы прервать беременность, начала принимать китайские таблетки. Не успокоилась она и тогда, когда ребенок уже вовсю шевелился и толкался в ее теле. Травила его и дальше, да так, чтоб уж наверняка. Но плод, отторгнутый матерью и ее организмом на 26-й неделе беременности, выжил. У мальчонки еще не до конца сформировались многие важные органы, поэтому его жизнь целиком зависит от пластикового кювеза. Теперь сложная медицинская аппаратура насыщает маленький организм кислородом и не дает ему замерзнуть. Малыш (язык не поворачивается назвать его плодом) еще не может сам глотать, поэтому, чтобы он не захлебнулся, медсестры отделения реанимации и интенсивной терапии роддома №3 Владивостока катетером откачивают из ротика лишнюю жидкость. Сегодня, в день рождения города, ему седьмые сутки. Если мальчик их благополучно проживет, то, говоря сухим медицинским языком, “его переведут в категорию “дети”, дадут имя и свидетельство о рождении. комментарий: Екатерина Федченко, заведующая отделением реанимации и интенсивной терапии новорожденных роддома №3 г.Владивостока: - Несмотря на то, что плод несколько месяцев травили, в развитии он не отстает. Он находится под круглосуточным наблюдением медперсонала и получает все необходимое питание и лечение. Его мать сбежала из роддома, как только освободилась от него. Она не подписала отказ, поэтому такого ребенка впоследствии вряд ли кто-то сможет усыновить, и он вынужден будет всю жизнь скитаться по детским домам. Сегодня в 13:00 мы выпишем нашему маленькому пациенту справку о рождении и он станет полноценным гражданином Российской Федерации.
Attachment: 5044142.jpg (33.6 Kb)


У всьому світі хай спокійно діти сплять,
І хай не будять їх ні танки, ні гармати,
Хай їх оточує любов і благодать,
А поруч з ними завжди будуть мама й тато.
© 2014 Н. Хаммоуда
 


  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:



 
     
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz