| "Щодо любові - любите себе, інших, більше, ніж Бога - шлях в нікуди, провалля. Про християн та мусульман - як це їх не має? Та їх мільярди на нашій землі. Інша справа, як вони відносяться до своєї віри." Особисто я люблю Бога всім серцем своїм і душею. А Бог у мені - у душі, бо Бог - Любов. Ось тому є поняття і заповідь - люби ближнього, як самого себе. Що до Християн, мусульман....
Релігії є, але чи є в них Істина? Хіба є Істина у роздорі?
Віри є.
Саме тому нема Єдної Віри у Єдиного Бога. "Ото й усі катастрофи від того, що немає віри у людей. Ми хочемо миру... А скільки людей ходить до церкви? Скільки хоч раз попросили прощення своїх гріхів перед Всевишнім? Скільки разів в житті ми молилися за інших?" Хіба Бог у мурах(церкві)?
Аби покаятись, помолитись за інших і за себе треба йти у Храм. Храм у душі. Пропоную подумати над такими словами: «...Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води і Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. 3:3-6),
— живе у віруючій людині: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло, — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1Кор.6:19)
« Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки,—- бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ» (1М.6:3) «...життя та смерть дав Я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя...» (3 М. 30:19); Вибери життя, людино, бо смерті нема. Нема смерті для того, котрий є Храмом Живого Бога.
Тож Храм - Душа. І вона несе в собі Слово Боже(Ісуса Христа). Вибачаюся, але буквальне сприйняття вбиває зміст і суть Істини. З повагою, Світлана і з сподіванням на розуміння
Кожна людина глибоко в душі - дитина. Тому смійтеся голосно і щиро...
| 
