Мельник Юрій проживає у місті Рівне. Йому 19 років, навчається у Національному університеті водного господарства і природокористування(НУВГП) на 3-му курсі.
Віршує Юрій близько двох років. Вірші надіслав не стільки для публікації їх на сайті, скільки щоб почути ту саму критику.

Тож запрошую до обговорення творчості рівненського поета.

Добавлено (30.03.2007, 01:35)
---------------------------------------------
Мені особисто найбільше сподобався ось цей вірш Юрія:

І лиш дощ, що змивав силуети з вікна
Відносив думки невідомо куди.
Хтось стояв і дивився як зникала земля
Під шаленим потоком води…

Дощ зривався з небес і летів у долоні,
І холод пронизував аж до кісток.
Кров без упину била у скроні,
А душа вже летіла до самих зірок.

Вода, набираючись сил, вимивала
І відносила землю прямо з-під ніг.
Вона часом плакала, часом сміялась,
Вода лоскотала і нищила їх.

А краплі усе розбивались об тіло,
Кололи, як сотні розлючених бджіл.
Та залишитись тут, на одинці з грозою хотілось
І зникнути серед холодних весняних дощів…

Чому? Просто мені подобається дощ, але лише тоді, коли я вдома. Гаряча кава (обов'язково натуральна, а не сурогат), улюблена поезія чи пісня....

Весняні дощі, на відімну від літніх охолоджують душу. Ну якщо точніше сказати - заспокоюють.