|
|
Валерій Гнатюк. Хроніка шостої палати
| |
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:39 | Message # 1 |
|
| Мені ця збірка піднімає настрій, сміюся до сліз.
А коли щось надто чіпляє - забиваю в пошук прізвище і очі повзуть на лоб... Тому що не на початківців пародії, а на тих, хто вважається сучасною українською літературою...
_______________________ ПЕРЕДМОВА ВІД АВТОРА ... Майбутнє творять не політики і товстосуми, а художники і поети, не війни та революції, а краса і мистецтво, не гроші та ресурси, а Слово і ще раз Слово.
Тому дуже гірко і боляче дивитись на сьогоднішню так звану «поезію»: на те віршомазництво, яке безсоромно витворяють сучасні літератори, на те словоблудство, яке бездумно виливають нинішні піїти, на те безглуздя, яке тупо шпурляють «неповторні дарування».
Цікаво, а чи маститі, короновані, цяцьковані, премійовані «митці» самі читають все те, що вони пишуть, і чи бодай замислюються над тим, хто їхні «шедеври» здатен зрозуміти, і кому, взагалі, це потрібно? Напевно, що ні – ґонор не дозволяє. Зате вони дозволяють собі повчати та правити інших, забувши (а, може, і не знаючи) слова генія: «…Хай спів твій буде запахуще миро/В пиру життя, та сам ти скромно стій/І знай одно – рoeta simper tiro(поет завжди учень).»
Всім гарного дня;) ))))
Post edited by natalya-gurkina - Чт, 13.01.2011, 13:39 |
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:40 | Message # 2 |
|
| просто дівчина
на крокодилові дерева
ох і печальна ж екзотика Стиру
а я замріявся
про кленові капці
пошиті з вітру
на твоїх ноженятах
не розсмішать верби
і не засмутять хмари
небо з-під вій це надовго
надовго
навіть якщо струна увірветься
буде Стир
і крокодил на березі Андрій Криштальський, “Срібні вежі світанку”, 1996 р. КРОКОДИЛИ НА БЕРЕЗІ СТИРУ Вчора з кумом були коло Стиру:
На пеньочку попили кефіру,
Самогонки плящину вглушили,
Глянув: ле-ле – довкіл крокодили!
Лазять, гади, немовби примари,
Смішать верби, засмучують хмари.
Всі у капцях, із вітру пошитих
Та листочком кленовим підбитих.
Так і хочуть струну увірвати
І з-під вій синє небо забрати.
Та я просто отак не здаюся:
Ні дівчат, ні потвор не боюся.
Ми ще слоїка з кумом вдушили...
Раз – і щезли усі крокодили.
Як це добре, що Стир не болото,
Бо могли бути ще й бегемоти.
Тож до Стиру я більш не ходжу –
Все верлібри чудові пишу.
Всім гарного дня;) ))))
Post edited by natalya-gurkina - Чт, 13.01.2011, 13:41 |
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:41 | Message # 3 |
|
| священних півнів
із дефіцитних снів
на печі в гуртожитку
намалюю
схилю чоло перед образами
прости мені
Майкле Джексоне
що не встиг до сповіді
гріхів назбиралось
немов склотари
і ніхто
не приймає Андрій Криштальський, “Срібні вежі світанку”, 1996 р. ДІАГНОСТИЧНЕ Розмалюю всі стіни в під'їзді,
В гуртожитку і в цілому місті
Образами священних півнів,
Гусаків, баранів, кабанів,
Дефіцитом своїх хворих снів,
Маячнею зашпортаних слів.
В Майкла Джексона ще попрохаю,
Чи в Поплавського. Хто його знає?
Мо’, вони мене справді напутять
Співаків з образами не плутать,
А то я щось в мізках загубився,
Чи з котушок конкретно скотився.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:42 | Message # 4 |
|
| Собаки з бруку
Злижуть блювотину,
Лишивши купки екскрементів, –
Як пам'ятники
Про людину
Із хворої на смерть
Планети. Віктор Вербич, “Зблиски задзеркалля”, 2002 р. ЕКСКРЕМЕНТИ ДЕКАДЕНТА Собаки з бруку лижуть блювотину,
А я пишу-творю у цю хвилину...
...Це видиво мене так надихає...
А ще коли хтось розум засирає,
Лишивши людству купку екскремента
Як пам'ятник про чудо-декадента.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:45 | Message # 5 |
|
| Миттєвовічний пеклорай,
Падіннєзлетів сльозосміх:
Злиденноцарственна пора –
Обман правдиво допоміг!
Тікаючи, вже не втечеш ніку-
Ди. Хоч ізусюд ще: “Бережись!”
Жагучі жала бджолокуль,
Закон барвистих міражів. Віктор Вербич, “Зблиски задзеркалля”, 2002 р. ПЕКЛОРАЙНОБДЖОЛОКУЛІ В миттєвовічнім пеклораї
Літають жала бджолокуль,
І мухобомби позирають
Вухоочима п'ятодуль.
Обман правдиво помагає –
Закон снарядокомарів.
Сюдитуди стоїштікаєш
В злиденноцарственній порі.
Міраж смердючоароматний –
Дупосердець падіннєзлет.
Я так пишу, я ницознатний
Прутнеголовий ваш поет.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:46 | Message # 6 |
|
| Сіли в дружньому ми колі
й Кумановському Миколі
наливаю чарку я,
він говорить: – До холери!
Я, аби не дати маху,
теж кажу: – Пішов ти нахер!
Не за себе п'єм – за друга,
а за себе буде друга.
Третя буде за Наталку,
за Наталку і за палку.
От якби лиш знати міру,
скільки треба того кіру,
щоб споїти все блядво?.. Іван Чернецький, “Вечірні розмови з Сірком”, 2005 р. ПОЕТ ГУЛЯЄ! Я − поет, натура щира,
от якби лиш взнати Міру,
чи Оксанку, чи Наталку −
всіх запрошую на палку.
Тільки би не дати маху.
Та пішли усі ви нахер!
Ще в кишенях гроші є,
то поет усім наллє.
Вип'єм першу, вип'єм другу
за подругу і за друга
третю, восьму, двадцять сьому
донесіть лишень додому.
Скільки ж треба того кіру,
щоб залити душу щиру.
Гей, несіть бухло-питво –
нині споїм все блядво!
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:46 | Message # 7 |
|
| Ще звечора голуби
по-своєму туркотіли,
а сьогодні навчилися
людської мови.
Сидять на карнизах
і підвіконнях будинків
та різних підвищеннях
і скандують:
– Ю-щен-ко! Ю-щен-ко! Василь Слапчук, “Так!”, 2005 р. ЗВІРИНИЙ ХОР В політику я зопалу пірнув, −
і в клятій з головою потонув.
Не знаю, може, й справді я загнув,
та, чесно присягаюся, що чув: Пернаті на будиночках сиділи:
– Так! Ющенко! – всі хором туркотіли.
Коти в підвалах вили: – Тимошенко!,
брехали пси на вулиці: – Луценко!,
осли ревли: – Геть Кучму! – на весь рот,
іржали коні: – Янек ідіот! А їжачки, здійнявши ввись п’ястук,
ритмічно скандували: – В-Слап-чук!
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:47 | Message # 8 |
|
| ...І день іде, і ніч іде,
лише апостола немає.
Та ось прийшов. Слова його – як мед.
І німб оранжевий над головою. Василь Слапчук, “Так!”, 2005 р. ДОПИСАВСЯ Вірю в Бога, читаю Писання.
Але, мабуть, забув, що читав,
Бо людину одну на Майдані
Я апостолом здуру назвав.
Він медові словеса казав,
І, здавалося, німб над главою.
Третій рік вже минув – і плював
Цей «апостол» на мене з тобою.
Ну і що тепер маю писати?
Що мені, марновіру, робити?
Певно, заповідь другу читати,
Що «кумира не можна творити».
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:48 | Message # 9 |
|
| Колос. Вітер. Небо. Море.
Сміх. Кохання. Сльози. Горе.
Чорне. Біле. Кров. Роса.
Губи. Тіло. Ти. Оса. Віктор Наумчик, “Історія однієї хвороби”, 2006 р. КОРОТКО І ЯСНО Луг. Будяк. Земля. Смерічка.
Сонце. Хмара. Вигін. Річка.
П'янка. Регіт. Секс. Похмілля.
Шок. Скандал. Собор. Весілля.
Сльози. Нерви. Токсикоз.
Страх. Нудота. Жар. Пронос.
Біль. Перейми. Негреня.
Шльондра. Курвисько. Свиня.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:49 | Message # 10 |
|
| На замріяне око криниці
Приклею кучеряві вії місяця
і повіку синтетичного неба
Може і їй хоч раз насниться
Океан Софія Стасюк, альманах “Перевесло”, 2004 р. НАДКРИНИЧНИЙ ВЕРЛІБР На зашпортану дупу верлібра
Приклею лагідні очі сонця
І посмішку блакитного неба.
Може й мені хоч раз насниться
Поезія.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:50 | Message # 11 |
|
| Іду,
просто йду.
І нікому до мене немає ніякого діла,
і мені до всіх немає ніякого діла,
нам нікому ні до кого немає ніякого діла.
Ніяк не можу зрозуміти –
за що людям така воля?
Іду далі. Ната Гранич, альманах “Світязь”, 2003 р. ПРОСТО ПИШУ Іду,
просто йду.
І мені на усіх начхати,
і всім на мене начхати.
Пишу,
просто пишу,
а що − і сама зрозуміти не можу.
І ніхто зрозуміти не може.
За що така воля?
Пишу далі...
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:50 | Message # 12 |
|
| учора знову
не померла
завадили
непередбачені
обставини Ольга Ляснюк, “Третє бажання”, 2004 р. ОДА ЖИТТЮ От халепа! Знову не вмерла!
Обставини кляті завадили.
Зате верлібри які поперли –
Друзі пожить порадили:
– Ну що ти, Олю! Яке вмирати?
З твоїми цицьками – це просто злочин,
Бо, окрім вірші дурні писати,
Є ще чимало прикольних збочень.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:51 | Message # 13 |
|
| ніч
ожинове варення
намащене на шибку
не раз
зішкрібала його
щоб поласувати
напевно
тому я брюнетка Ольга Ляснюк, “Третє бажання”, 2004 р. БРЮНЕТКА ВНОЧІ Я брюнетка. Тому я голодна.
Особливо вночі так страждаю:
І варення із шибок холодних,
Як не бачить ніхто, зішкрібаю.
Просто банка з варенням розбилась
І заляпало вікна в кімнаті.
Та зате я уволю наїлась –
Ми цей рік на ожину багаті.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 13:53 | Message # 14 |
|
| Хтось підпалив копицю неба
стрибають зорі з літака
чи може я вже не така
така яка тобі не треба
чи може я зима без снігу
гудуть джмелі в моїм волоссі
іду без слів іду назовсім
під поліетилену кригу Олена Пашук, “Дві тонни. Антологія поезії двотисячників”, 2007 р. ТАКА, НЕ ТАКА Гудуть джмелі в моїм волоссі,
А в мозку лазять скарабеї,
І я, напевно, хвора зовсім –
Несу відверту ахінею.
Я з будуняри вранці встала,
Вчорашнім пивом похмелилась –
І думку першу записала,
Що в голові моїй з’явилась.
Горять снопи із літаками,
Зірки підстрибують у небі:
Іще хильну зо двісті грамів –
І я уже така, як треба.
Ну що ж я можу поробити,
Як в голові у мене каша?
Я дивна, як трава без літа
І, як без сиру простокваша.
Чудна, немов зима без снігу,
Як целофан без мармеладу,
Химерна, мов торішня крига
І загадкова, як цикада.
Кому така клінічна треба?
Іду без слів, іду назовсім.
Піду спалю копицю неба
І потрушу джмелів з волосся.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 13.01.2011, 14:13 | Message # 15 |
|
| У прямокутнищі — мешкаю,
по прямокутницях — ходжу...
Сідаю — на прямокутник,
обідаю — за прямокутником,
лягаю — на прямокутник,
прямокутником укриваюсь...
Одні прямокутники — читаю,
на інших пишу,
на треті молюсь... Макс Лижов, “Дві тонни. Антологія поезії двотисячників”, 2007 р. СИНДРОМ ГЕОМЕТРІЇ Усе в моїй палаті прямокутне:
Підлога, стеля, стіни і карниз.
І так мене заклинило відчутно,
Аж я в куток за койкою забивсь. Казав учора лікар Переноско,
Що в мене геометрії синдром −
Одна реально звивина у мозку,
Та й та прямим защемлена кутом.
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
|
|
|
