| Діма
♂
| Date: Нд, 21.02.2010, 18:32 | Message # 1 |
|
| Війна в Афгані поїдала
Живцем українських солдат.
За що боролися-не знали,
Не знали й нащо помирать.
А їх все слали,й слали,й слали
У невідомії край,
А матерям лиш присилали
Закриті цинкові гроби.
Залиті кров’ю від печалі
Серця розтерзані жінок.
Й гіркими,як полин,сльозами
Краї залиті подушок.
Для чого?Важко зрозуміти.
Себе питаю знов і знов.
Одне лиш ясно,що на світі
Залишилось багато вдов.
Солдати бились й боронили
Не відомо кого і що.
Без пишних фраз і слів красивих
Боролись вірно за ніщо.
Пройдуть десятки,сотні років,
Та не забудуться в душі
Роки страшні,коли вкраїнці
Вимирали на чужій війні.
Гавриш Д.В.
|
|
|
|
|
