СЛІД У СЕРЦІ

Прокидаюсь зранку я сумний.
І тубує думка не одна.
Чи стану з тобою я щасливий?
Про що думаєш коли сама?

Приспів:
Слід у серці.
Слід в моєму серці.
Залишила, заховала
Слід в моєму серці.

Я собі гуляв тебе не знав.
І шукав все щастя у житті.
А коли побачив, подумки сказав:
"Ти моя мета у новому житті."

Приспів:

Хочу, пригортаю все до себе.
Шлях пройшов і я тепер з тобою.
Та поринув в думки я про тебе.
Про що думаєш коли ти не зімною?

Приспів:

СОНЦЕ

Зранку Сонце встає.
Всім дарує тепло своє.
Всім дорослим і малим.
Усім добрим і всім злим.

Та тепло одного Сонця
Не зігріє твого серця,
Не розтопить в ньому лід,
Не відіб'ється проміння слід.

Моїх слів простота
Крізь кригу не пройшла.
Моїх слів теплота
Лід не розтопила.

Краплі з раненого серця...
Мрія віддаляється.
Знов на зміну сірі дні.
Знову мишка у руці.

Чому пишу такі вірші?
Багато ж світлого бо є в житті.
Я бачу щастя і любов.
Та не моя любов знов.

НІЯК ...

Знайшов, побачив,
Втратив, загубив.
Сказати я сказав.
Чи правильно зробив?

Хотів світ показати
З інших я сторін.
Хотів все пояснити
За межами стін.

Тих стін, що ми будуєм
Зі слів та із думок.
Тих стін, що ми будуєм
Зі сварок, помилок.

Хотів зробить як краще.
А вийшло так ніяк.
І світ став трохи важче.
І світ - як маніак...

Мить щастя, мить розлуки і страждання.
Чого це відчуваєш від жаданого кохання?
І що за дивні нам ввижаються бажання,
Що лиш в думках живе ще наше поєднання?

Нестримно прагну я минуле воскресити.
Відбудувати спалені війною всі мости.
Щасливо і солодко кожну мить прожити.
Кохання крізь життя пороги пронести.

Бо не росте рослинка без тепла і світла.
І не здійсняться мрії коли віра не жива.
Хтось тліє і марніє без любовного тепла.
Кохання повернулось, дівчина прийшла!!!

Блакить

Скажи, що все це міф,
Скажи, що снами я живу,
Скажи, що омину підводний риф,
Скажи, попутнім вітром попливу.

Бо зара ніби я на дні,
Хоч дні настали знов веселі,
Скажи, чого так сумно є мені,
В думках пливу все до оселі.

Там спокій завжди зустрічає,
І чутно там веселий сміх,
В душі мелодія там грає,
І джерело життя там для усіх.

Блакить очей все поглинає,
І світ зникає, лиш вона...
Тоді я чую - випливаю,
І келих щастя п'ю до дна.

(Доречі. Я їй відіслав цей вірш і він вилився її сльозами)

УСЕ ЗГАДАВ

Відваги назбирав й тобі пишу.
Багацько хочу розказати.
Я гнів і гордість залишу.
Щоб думки свої показати.

Відкинув я немало почуттів.
Лишив лиш часточку для серця.
Прожив я трішки й зрозумів,
Як не старайся все вернеться.

Лягають не для того ці рядки,
Щоб давні почуття вернути.
А лиш для того, щоб думки
Не дали в прірву зла нирнути.

Я пригадав вже ніжну ніч.
Яка ховала нас від світу.
Як ми ходили пліч-о-пліч.
Хотіли ми любові цвіту.

І пригадав всі ласки, що віддав
І ти давала так сором'язливо.
Твій подих, сміх і аромат згадав.
Все те, що для життя є надважливо.

Той спокій пригадав, який ти дарувала.
І сподівання, і бажання, що казала.
Усі діла, за них не раз я пожалів.
Тепер усе, усе я зрозумів.

P.S.
Нема наснаги створювать ілюзії.
І вимальовувать все нові пасії.
Бажаю лиш тобі життя й добра.
...Добро й здоров'я нації несла.

Завтра прийду до кімнати.
Включу комп, щоб щось пограти.
І згадаю знов твоє ім'я.

Може візьму всі альбоми.
Може відтворю в уяві.
Там де ми разом і ти, і я.

Приспів:
Тільки ти, тільки я.
Я зрадів промінню Сонця.
Тільки ми і життя.
Й душа моя жива.

Разом нам було так добре.
В серці залишився спомин.
І в душі навіки як завжди.

Як же важко мені було.
Щоби погляд ти звернула.
І на мене й на моє життя.

Приспів:

НОСТАЛЬГІЯ

Забув. Згадав. Час промайнув.
Ту мрію. Спогад. Обминув.
І страх. Неспокій. Захопив.
Той сенс. Кохання. Залишив.

І жах. І совість. Як збагнув.
Що лиш тебе завжди любив.
Спіймати мить ще раз свою.
Спіймати ритм, що вбив.