Очікування мене вбиває.
І голова нічого вже не знає.
Чи скажеш так, чи може ні.
І відчуття немов я в сні.

Від тебе я поволі віддаляюсь.
То знову боязко зближаюсь.
Пливу я проти чи за течією?
Живу життям чи мрією своєю?

Думки кружляють надімною.
Та вже давно їх не ловлю.
Чого ж я хочу й що зімною?
Чого чекаю й що роблю?

Не хочу думати про тебе.
Та знов заглиблююсь, пливу.
Пливу, де все мені про тебе…
Нагадує мені і я живу.

То їсть мене депресія, з'їдає.
То знову ейфорія підіймає.
Вагаючись кружляю над метою.
У бій кидаюсь сміло з головою.

І б'юся із собою і тобою.
З думками, що є надімною.
З життям і ще раз із собою.
Ослабну я, впаду у цім я бою.

Хоча, можливо так і не впаду.
Бо скільки бився і не падав.
Крізь сотні цілей я одну знайду.
Там де знайти ніколи я не гадав.

Чи вже знайшов і не замітив?
Чи може в тих боях я загубив?
Осколок відлетів і зачепив.
Він душу зачепив, її змінив.

Ось бачу я її! Знайшов, знайшов!
І ліки маю в сумці, присобі.
Та зникла, як до неї я дійшов.
Це був міраж - вібиток в голові.

КРОК ДО МЕТИ

Нехай це буде сон.
Один із тисячі кошмарів.
Та правда все це, а не сон.
Давно мовчить мій телефон.
Вже не почути мені слів.
Що враз заводили мене.
Й нема глибоких почуттів.
Які вели мене щораз
То вниз, то вгору.
Лишилась пустка на душі.
Розбите серце на землі.
Думки-злодійки в голові.
Що крадуть час поволі.
Тримають всі в неволі.
Спокійно жити на землі.
На волі жити. Не в собі.
Не дають дозволу мені.
Замучений пливу по морі.
Без парусу дрейфую по воді.
Що в тих думок є на меті?
Зі світу звести мене хочуть?
Чи просто бавляться, шепочуть
Мені на вушко: "Все забудь.
Забудь цей голос, образ цей.
Та почуття всі пам'ятай.
Нехай душа їх пам'ятає.
І серце ритм цей пригадає.
Коли знайдеш одну оту,
Що половинкою зовуть.
Ось де любові суть."
І попри болі серця
і вразливої душі.
Знайти її,
Тримаючи свій вогник у собі.
Теплом вогню її зігріти.
Зробити все як має бути,
Щоб потім знову не жаліти.
За зроблені помилки свої.

ТАК БУДЕ

Гойдається човник на синьому морі.
Шукає він пару, щоб разом пливти.
Дивитись разом на яскравії зорі,
І разом по морі любов пронести.

Чи здійметься буря і човник потоне?
Чи вітер попутний і він попливе?
Чи вітру не буде і затихне море?
Для нього тоді і життя це пусте.

Як знайде він пару, тоді,
Ніжно - ніжно притулить її,
Зігріє любов'ю і пристрастю душу,
Відкриє простори незнані в житті.

39 СЕКУНД

Не хочеш,
Як хочеш.
Боїшся, тікаєш.
Тікаєш від слів
Не сказаних мною.
І тих, що сказав.

Не бійся.
Я прошу.
В словах зла нема.
А може знайшла
І зло, і образу.
Хоч їх там нема.

Подумай.
І знайдеш
У тих словах те,
Що в СЕРЦІ пече.
І смуток, і жаль,
Журбу і печаль.

Ще глибше
Заглянь!!!
Й відкриється те,
Що у ДУШІ живе.
Це співчуття, радість,
Турбота й любов.

Казатиму це
Знов, знов і знов.

НЕ МІНЯЙ

І збреше той,
Хто скаже,
Що житття просте.

Наївний той,
Що бачить
Тільки радість.

Дурненький той,
Як мовить він не те,
Що серце йому каже.

Слова ж мої - вода.
Рядки - це істина моя.
Їх суть в мені закрита.

Можливо я неправий?!
Й живу я серед мрій?
І є в мені лукавий?!

Керує вправно мною.
Він не дає спокою.
І совість підмінив мою.

Як мовлю слово.
Хтось позаду плаче,
Плаче, плаче.

Хіба ж це я?
І це душа моя?!
Й така у мене доля?

Та це не може бути!
Не це у серці моїм.
Не це й у серці твоїм.

І не така душа.
В руках лиш свічка.
Навколо темнота глуха.

Ти не міняй нічого в собі.
Не закривай усе в душі.
Що треба є давно в тобі.

Лиш треба добре розвивати.
Олії в вогник підливати.
Все пізнавати, пізнавати.

Іти крізь болі, горе, смуток.
Вслухатись в свого серця стук,
Щоб не забути волі звук.

"ПАМ'ЯТАЙ"

Хто ранок з сонцем зустрічає,
Того душа взлітає до небес.
Як промінь сонця небо крає.
Як бачиш Чудо з всіх чудес.

Як небо синє багряніє.
Вмивається у теплих кольорах.
Земля собі поволі мліє.
Купаються хмаринки в небесах.