Дякую Володимирові Сновиді!

І пробую, з подачі адміна, пояснити перші три рядки (вони ж - перші три стовпчики) мурабби про остмодернізм.

Отже, вірш проголошує, що в літературу й суспільне життя приходить остмодернізм - модернізм зі східним (близькосхідним, мусульманським, кримським підгрунтям). Це наслідок активного втручання у Велику Історію близькосхідних народів ("різко віє ост"). Цей новітній східний модернізм не є постмодернізмом, не є іронічним неосимволізмом ("без нео"), а є таки просто символізмом класичного гатунку .

Ромео - як ми знаємо, закоханий юнак, що кохає представницю династії, з якою вічно воюють його родичі - тут уособлює юний Новий Близькосхідний Світ, який і кохає-тягнеться до Європейської цивілізації, і мусить її ненавидіти.

Тут же зауважується, що йдеться не про войовничо-терористичну частину Близького Сходу, а про, так би мовити, мирну ("без пострілів")

Далі вказується ще одна описова риса новітнього близькосхідного модернізму - глибинна схожість з алегоричним символізмом, популярним в Європі епоху бароко (коли всілякі чесноти та інші абстракті якості алегорізувалися у вигляді жінок, античних богів тощо - у "бачних картинах").

Очевидно, що після цього три останні рядочки (три останні стовпчики) мурабби про новітній близькосхідний символізм вже зрозумілі й без пояснень.

З повагою й подякою читачам,
Олег Кочевих

Дякую Володимирові Сновиді!

І пробую, з подачі адміна, пояснити перші три рядки (вони ж - перші три стовпчики) мурабби про остмодернізм.

Отже, вірш проголошує, що в літературу й суспільне життя приходить остмодернізм - модернізм зі східним (близькосхідним, мусульманським, кримським підгрунтям). Це наслідок активного втручання у Велику Історію близькосхідних народів ("різко віє ост"). Цей новітній східний модернізм не є постмодернізмом, не є іронічним неосимволізмом ("без нео"), а є таки просто символізмом класичного гатунку .

Ромео - як ми знаємо, закоханий юнак, що кохає представницю династії, з якою вічно воюють його родичі - тут уособлює юний Новий Близькосхідний Світ, який і кохає-тягнеться до Європейської цивілізації, і мусить її ненавидіти.

Тут же зауважується, що йдеться не про войовничо-терористичну частину Близького Сходу, а про, так би мовити, мирну ("без пострілів")

Далі вказується ще одна описова риса новітнього близькосхідного модернізму - глибинна схожість з алегоричним символізмом, популярним в Європі епоху бароко (коли всілякі чесноти та інші абстракті якості алегорізувалися у вигляді жінок, античних богів тощо - у "бачних картинах").

Очевидно, що після цього три останні рядочки (три останні стовпчики) мурабби про новітній близькосхідний символізм вже зрозумілі й без пояснень.

З повагою й подякою читачам,
Олег Кочевих