ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Вт, 13/04/21, 09:50
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Лариса Василишина
Анатолій Василенко
Яковлева Наталка

 
форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » Навколо поетичного сайту » Давайте знайомитись (знайомство з поетами, знакомство с поэтами, знайомство)
Давайте знайомитись
virchi    Date: Нд, 19/02/12, 02:19 | Message # 121
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Приємно познайомитись!
Дякую Вам за гарний відгук про сайт!
Головне належно сприймати критику і вчитися. Тоді буде усе гаразд! yes


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Alokum    Date: Ср, 21/03/12, 23:22 | Message # 122
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
53
Класно,всі ви неповторні!

Ал=)
 


Sametoia    Date: Вт, 03/04/12, 11:07 | Message # 123
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
1
В одному з оповідань Павла Загребельного трапилася мені якось мудра думка славного майстра про те, що лише поети уперто пробують дати відповіді на всі одвічні, на всі миттєві, на всі зашкарублі до окам’янілості, на всі новоявлені Питання людства. А давні греки взагалі говорили: “Якщо у нації немає вождів, ними стають поети”. Здається, що сказано те саме про наш, такий неоднозначний, розворохоблений, здиблений час...
Поети... Мудрі Сторожі всесвіту нашого... Хіба у них є вибір? Хіба у нас є вибір?! “У поетів п’ята група крові! – сказала колись мій друг і поетеса мудра Вікторія Сироватко. Може, цим все і пояснюється? Вдихнеш отруєне повітря – болить! Подивишся на місячні ландшафти наших обріїв, ще вчора зелених і квітучих, – болить! Послухаєш спаплюжену мову “сусідів” та “перехожих” – болить! Відчуєш наближення завтрашнього, ще більш невеселого дня – болить! І ніякого просвітку...
А це ж Україна?! Це ж земля твоя неповторна і єдина!
От і спішиш, от і стараєшся встигнути скрізь і зробити якомога більше, через силу, зневаживши власне здоров’я і власне щастя, аби догукатися до родимців своїх – до українців пресвітлих, до хохлів безтурботних, до малоросів заблудлих.
Поети... Всі ми різні, бо таки різні у нас Божі завдання – сердечні подвиги означені ще до народження вишньо. Більшості дано бути Лікарями Душі, Пастирями Світла, Глашатаями Любові. І вони чесно несуть людям свій мажорний заспів, щоби не згасла надія, не вицвіла радість в очах братів, не оселилася у серцях людських пітьма непроглядна, щоб проявилися у яві нашій нові Мудрі Сторожі, Чільні Рудознатці, Веселі Садівники, Уперті Єретики, Сміливі Мисливці, Умілі Ремісники...
Втім... об декого з Мудрих Сторожів можна, щоправда, хіба що обпектися. Проте і те ж треба Людині, принаймні для того, щоб відчути себе ще живою?!
“Божевільно талановиті...” – кажуть про отаких навіть найкращі друзі. “Юродиві!” – означують вороги.
Може бути... Може бути...
А може, так і має бути?! Ну повинен же хтось брати на себе відповідальність за все, що коїться у цьому світі?! А більше, здається, й нікому...
“У праці гірке коріння, але солодкі плоди,” – говорили древні китайці. На те й надія лише у мене, на те й надія...
– Україно моя, Україночко! – б’єшся так часто в епілептичних нападах безпросвіття.
– Люди мої, людоньки! – стогнеш од болю, “голову схопивши в руки”.
А мудрі китайці знову нашіптують на те: “Непросто прилаштувати стару голову на молоді плечі”.
Непросто, панове філософи, ох, як непросто! А ще й важче навпаки – “молоді голови на старі плечі”...
Припресовані й сформовані однозначністю колишніх “статутів” (починаючи з піонерського), цілі покоління українців уже звикли сприймати світ моновимірно (читай: “як дозволено”, “як наказано”, “як означено вищестоящими органами”, “як проголосувала більшість”). Ось вам прозаїчний приклад: навіть звичайна ряба вулична кішка (чи хай буде то зебра заморська) для нас – “чорно-біла”, а смислового символу “біло-чорна” і не існує ніби, хоча фактично ця “істина” двозначна…
Проте, вже чув нещодавно і отакий мудрий анекдот:
– Мамо, – питає малюк, – це правда, що тут була колись Київська Русь?
– Так! – відповідає мати.
– То, що ж, – не вгаває хлопчина, – ми усі – колишні росіяни?
– Ні, – сміється мати. – То усі росіяни – колишні українці!
Посміявся я і порадів за свій народ: ми ж колись до другої частини, до кінцівки цього анекдоту й додуматися не змогли б, або точніше – не дозволили б собі додуматися! Тому й розчинилися у масиві іншого (хай спорідненого!) народу, слідом за Донським, українські Кубанське й Терське війська, переінакшилися тьми “ходаків”, що віками перетікали в “метрополію”, зчужів на Амурі далекому український Зелений Клин багатотисячний, русіє Тюмень і Ямал з кількамільйонним українським населенням. Покотився цей “вал валуєвський” і Україною. І вже, здавалося б, й залив третину її.
А – ні!
Іще й багатьом болить. І майже у всіх відтають очі від Пісні й Вірша, від Плачу й Молитви.
І завтрашній день (здавалося, мертвий!) приходить, гартований сонцем. І вибухає Майдан, підносячи до висот неосяжних (не Ющенка! не Януковича! не когось-перекргось!) Народ твій воскреслий. І ти помічаєш раптом – який він іще молодий, який завзятий, який мудрий, який гордий!
А ти вже й майже спалив свою душу для них... заради цього дня...
“Старість має думати, а молодість діяти! – знову нашіптують прадавні пророки Піднебесної, а потім, трохи зжалившись, додають: “Ніхто не буває настільки старим, аби не мріяти прожити ще хоча б рік...”
Отож, знову “прилаштовуєш молоду голову на старі плечі”. І все починається спочатку. Знову берешся до роботи: “Хоч у дворі замету, щоб перед сонцем не соромно було...” Знову мрієш, надієшся, чогось чекаєш. Приходять нові проблеми й негаразди, нові сумніви й... новий біль...
Скажу чесно, мене й самого лякає якась зрима “останність” цієї книжки, бо ж, бачу, що проступає у віршах, у нотатках, у нарисах якась шалена гладіаторська приреченість, жертовна сміливість камікадзе, – наче шасі залишено на землі і пального взято лише на останній віраж, на останній злет, на останній героїчний таран.
Чому, Господи, чому?! Коли ми вже сподобимося на оту достославну “епоху для поетів”?! Допоки жертвуватимуть собою наші “віщі Олеги”, “золоті Івани”, “Георгії побідоносці”?!
“Я готовий розважати людей, щоб вони вчилися. Але я не готовий учити їх, щоб вони розважалися...” – сказав колись Уолт Дісней.
Очевидно, не готовими до кредо “килимового клоуна” оракули наші і виявилися... Але ж, це преславно!!!
Може, ще не пізно просто послухати їх, спробувати зрозуміти, посперечатися навіть, дошукуючись Істини, замість того, щоб палити на вогнищах, розпинати, заганяти в божевільні та в карцери різних “соловків”? Може, ще не пізно врятувати їх від злиднів і творчого безпросвіття, від жебрання на видання своїх книжок і від зневаги провінційного люмпенства, від ненависті властьімущих і від їх власного життєвого максималізму, замість того, щоб довівши до “подвигу камікадзе”, піднімати потім, як жупели, над колонами і мітингами вашими стяги їхніх закривавлених душ – їхні благословенні вірші? У них же любові вистачає на всіх вас! Невже ви гірші?
Людоньки мої! Їм же, на відміну від вас, Божим провидінням і не залишено вибору! Вони – ваша совість і надія!
...Знову сурми сурмлять до походу. І ти, легкий на підйом, не противишся навіть, бо врешті – це і є твоя доля, твоє покликання, твоє життя. І ти, стомлений та підранений, все одно піднімаєш свою корогву, бо за тобою, з тобою люди – неоцінені ніким, обійдені славою і почестями, зневажені вождями вічні Невідомі Солдати, Безвісні Герої, Брати і Сестри. І хто ж про них заспіває, і хто ж для них заспіває?!


Мудрий Сторож
 


Rodzunochka    Date: Чт, 03/05/12, 18:41 | Message # 124
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
6
Всім привіт, мене звуть Фещук Вікторія. Від самісінького народження, а точніше 16 весен, я маю гідність проживати у мальовничому куточку Рівненщини, у смт.Демидівка. Враховуючи мрійливий характер і чудернацьку здатність "вчити все підряд"у арсеналі моїх вподобань були різні хобі: шиття,художня вишивка, живопис (забрав заразюка 4 роки мого дитинства)), танці, драм-колективи і це ще не повний перелік заннять у вільний час. Взагалі своє майбутнє я бачила у тісному дуеті з фізикою і хімією (улюблені предмети), на них пішло ще три роки майже дитинства ( олімпіади. турніри, конкурси). Але якась нечиста сила затягнула мене у КВК - з цього все й почалося. Спершу робила пародії на пісні, пізніш писала сценарії, потім все перекинулось на першечкі кульгаві вірші, а після них пішли "проби пера" у бік журналістики і зараз мене навіть трішки в бік прози заносить. Було дуже важко визначитись з професією - з одного боку не хотілось зраджувати фізики, з іншого - куди ж я без літератури? Але карта впала в бік журналістики і будь, що буде.

І кожним словом складеним у рифму
Я дякую цій долі, цим вікам
За те, що ще не складено у цифру,
За те, що буде музою очам.
 


virchi    Date: Пт, 04/05/12, 00:23 | Message # 125
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Приємно познайомитися, Вікторіє! Щасти Вам!

... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


AngelaZi    Date: Чт, 13/09/12, 20:03 | Message # 126
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
1
всім привіт) у мене проблема)
я оглянула весь сайт, і так і не зрозуміла як викладати на ньому вірші!! коментувати інші вірші можу, писати на форум і в чат теж, але як свої вірші викладати не знаю!(((((


Я не страждаю божевіллям...я ним насолоджуюсь!
 


paliychuk    Date: Вт, 02/10/12, 14:45 | Message # 127
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
4
Я-Марія. Мені 53 роки. Я не складаю вірші. Друкую творчість коханого чоловіка, який не має такої змоги через мобільний спосіб життя. Ми вже зовсім не молоді люди. В кожного вже дорослі діти, внуки. Колись в юності ми мало не одружились.
Приємно знати, що я не дозволила не проявитись ще одній поетичній душі. Коли набереться достатня кількість творів для збірки, я проілюструю її і постараємось видати. якщо на це буде Божа воля.


Ти- це інший я!

Post edited by paliychuk - Чт, 04/10/12, 09:30
 


virchi    Date: Ср, 03/10/12, 00:48 | Message # 128
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1674
Приємно познайомитись! Бажаю щоби збірка творів обов'язково побачила світ!

... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


paliychuk    Date: Ср, 03/10/12, 08:53 | Message # 129
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
4
Дякую дуже за добрі слова!

Ти- це інший я!
 

загрузка...
загрузка...

Milifeska    Date: Пт, 05/10/12, 17:28 | Message # 130
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
6
привіт! Мене звати Надійка. Мені 10 років, а вірші пишу з 8...
happy за характером я оптиміст...
шукаю друзів, Вконтакті я "Касянчук Надійка", пишіть, будемо друзями! 83


Щастя це коли тебе розуміють, велике щастя це коли тебе кохають, справжнє щастя це коли кохаєш ти!
 


malovana    Date: Пн, 08/10/12, 12:23 | Message # 131
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
32
Вітаю всіх. Тетяна Мілєвська. Справді через - "Є". Років багато. Пишу все життя.Багато перекладаю з російської на українську, інколи навпаки, трохи з польської на українську. Хто я? Пишу в інтернет-виданнях на теми мистецтва та культури, працюю в школі, викладаю українську мову та літературу, російську мову, світову літературу; люблю вчити писати вірші дітей.
malovana -це теж не вигадка, прізвище моєї прабабці, яку теж звали Тетяна.


конструктивна критика вітається
 


Haris    Date: Ср, 06/03/13, 12:13 | Message # 132
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
1
Доброго всім дня або і вечора! Звати мене Роберт! Років майже 26 від зачаття! Звичайна людина, що шукає свого шляху на цьому світі! Народився в Росії, біля кордону з Китаєм. Після розстання батька і мами, переїхав на Україну. Зараз вчуся в Польші філософіїї і богослівя. Католик, в родині маю православних, крішнаітів, атеістів, так, що досвід цікавий:). Почав писати на поважно десь в 17 р.. Потім була довга перерва і знову в 2012 році. Намагаюся в своїх віршах вкласти у слово трохи світла і роздумів власних, час від часу прориваються почуття. Дякую усім, хто вірить в слово.
Haris значить радість, благодать. :)


Robi Haris
 

загрузка...

natalka7474    Date: Чт, 07/03/13, 02:26 | Message # 133
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
108
ДОБРОЇ ПОРИ ДОБИ ВСІМ! Я НАТАЛЯ ДУТКА-ХАММОУДА.  38 РОКІВ. НАРОДИЛАСЬ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ. В ДАНИЙ МОМЕНТ ЖИВУ В ТУНІСІ.  В 90-ТИХ РОКАХ ЖИЛА В ЯКУТІЇ І СПІВПРАЦЮВАЛА З ГАЗЕТАМИ "ЛЕНСКИЙ ВОДНИК"  И " ЮНОСТЬ СЕВЕРА".  ПИШУ ВІРШІ, ОПОВІДАННЯ , СТАТТІ,  ПІСЕННІ ТЕКСТИ.

У всьому світі хай спокійно діти сплять,
І хай не будять їх ні танки, ні гармати,
Хай їх оточує любов і благодать,
А поруч з ними завжди будуть мама й тато.
© 2014 Н. Хаммоуда
 


kavun    Date: Вт, 23/07/13, 16:12 | Message # 134
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
2
Доброго дня. Мене звати Олександр, народився в смт. Муровані Курилівці. Дуже люблю спорт, займався ним 10 років.
Зараз працюю програмістом. У мене є друг, його батько пише вірші, я вирішив, що потрібно створити сайт з віршами.
Кому цікаво можете зайти, почитати, прокритикувати чи просто якось відізватись

http://tryguba.vn.ua/yse-v-shcho-viryu-ya.html

Буду дуже вдячний.


Поезія
 


korobova    Date: Сб, 21/11/15, 16:31 | Message # 135
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
7
Вибачте, я прибрала все, що тут написала, щоб не викликати надалі людських заздрощів, щодо моєї особи. Залишу лише  адресу сайту, де можна почути мої вірші в авторському виконанні:http://www.chitalnya.ru/users/korobova/ Дякую всім за розуміння.

Коробова

Post edited by korobova - Нд, 22/11/15, 14:48
 


форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » Навколо поетичного сайту » Давайте знайомитись (знайомство з поетами, знакомство с поэтами, знайомство)
Пошук:



 
   
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz