ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Ср, 24.04.2024, 06:27
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Сергій МОСТЮК
Руслан БАРКАЛОВ
Василь КОРОТКИЙ

 
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » Навколо поетичного сайту » Духовні істини
Духовні істини
virchi    Date: Ср, 22.02.2012, 00:52 | Message # 1
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Духовні істини


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


metman17L    Date: Ср, 22.02.2012, 01:20 | Message # 2
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
28
Одного разу до Сократа підбіг чоловік і намагався йому розповісти про свого приятеля.
- Почекай, почекай, - перебив Сократ.
- Просіяв ти те, що хочеш мені сказати, через три сита?
- Які?
- Перше - це сито правди: те, що ти хочеш сказати, - це правда?
- Не знаю, я так чув...
- Достатньо! А просіяв ти свої слова через сито доброти? Чи справді те, що про що ти хочеш мені розповісти, - це щось добре ?
- Не знаю. Мабуть, ні!
- Хм, ну, тоді просіємо його через третє сито: чи так вже потрібно, щоби ти розповідав мені те, з чим прийшов?
- Ні, необхідності в цьому немає!
- А значить, - сказав мудрець, - якщо в цьому нема ні правди, ні доброти, ні необхідності, то залиш це! Не говори и не обтяжуй цим ні мене, ні себе.


Навчальні міністерські програми стверджують: головною метою діяльності вчителя є формування світогляду дитини про навколишній світ і своє місце в ньому. Саме з цієї позиції спробуймо глянути на сучасну освіту і «просіяти» той інформаційний потік знань, який викладено в підручниках через Сократові сита мудрості: правду, добро і потрібність.

СИТО ПРАВДИ

Наскільки та інформація, яку вчитель змушений доносити до учня є достовірною?
Беззаперечно, що навчальний матеріал, який викладено в сучасних підручниках достатньо різноманітний і різношерстий, містить багато цікавих фактів, поглядів, теорій. Його вивчення часто є корисним і потрібним для всебічного розвитку дитини. Але, як відомо, курчат рахують по осені. Спробуємо глянути на кінцевий результат формування світогляду учнів під впливом матеріалу підручників.

1. В и н и к н е н н я В с е с в і т у :
Світ стався внаслідок так званого «великого вибуху» і існує мільярди років!
2. П о х о д ж е н н я ж и т т я:
Життя з’явилося внаслідок випадкового збігу обставин і людина є кінцевий продукт еволюції.

І це провідні ідеї більшості навчальних предметів у школі таких, як наприклад, фізика, біологія, історія, хімія, і т.д. В силу історичних обставин матеріалістичний світогляд, залишений у спадок від радянської освіти, продовжує домінувати і в сучасні українській освіті. Основний акцент робиться на науковий підхід в пізнанні світу з його незмінними атрибутами атеїзму про виникнення Всесвіту і походження життя. І в цьому є певний сенс... Незрозумілим залишається інше: Чому такий підхід розглядається на сьогодні, як єдино можливий і абсолютно непомильний? Або не розглядається взагалі. Адже, ці два постулати - лише умовиводи, зроблені в результаті певної пізнавальної діяльності людини. І навіть, коли в їх основу закладено «всесильну» науковість, вони - не більше, ніж витвір людського домислу, до того ж (як це не парадоксально звучить) побудований на вірі. Чому?

По-перше, все це не можливо підтвердити експериментальним шляхом, тобто перевірити, а по- друге, ми не маємо жодного свідка цих подій.

І коли б хтось із дітей це сократівське запитання - Чи це про, що ми розповідаємо є правдою? - поставив перед нами, то будучи людиною порядною і чесною перед своєю совістю ми мали б відповісти: «Не знаю, я так чув...»

Що ж до тих фактів, які нібито підтверджують ці постулати, то вони є ні достатньо аргументованими, ні тим більше переконливими. До того ж, науці відомо чимало фактів, які входить в протиріччя з цими постулатами і підтверджують біблійну версію походження Всесвіту та зародження життя на землі. І хоча, з незрозумілих причин, ці погляди не набувають такого широкого розголосу і вивчення, як теорія еволюції, а часто взагалі замовчуються або відкрито ігноруються, все ж дають серйозний привід для роздумів, дискусій, суперечок. Та залишимо все це для більш слушного часу і спробуємо вище сказане «просіяти» через інше сито, сито доброти.

СИТО ДОБРОТИ

Теорія виникнення Всесвіту та походження життя нібито нічого поганого в собі не несуть. Але важливе інше: чи несуть вони в собі щось добре? Бо коли припустити, що все так і є, а саме: Всесвіт – результат вибуху, життя - збіг обставин, то підсумок цих хитросплетінь один – відсутність Творця. Все, що довкола нас - не створене, а існує неначе саме по собі, розвивається за своїми власними законами. Нема цілі, нема мети! Є одне одвічне рутинне буття, монотонне існування. І більш нічого... Звідси не хитра формула життя: живи і насолоджуйся одним днем. І така освіта, бажає вона того чи ні, прив’язує до цінностей скороминущих, тимчасових, другорядних, створює духовний вакуум і порожнечу в душах дітей, яку заповнює вулиця, телебачення, вивіски реклам...

Сіємо вітер - пожинаємо марноту. Бо не єдиним хлібом живе людина. Як творіння Боже і істота вічна, має окрім потреб тілесних і інтелектуальних ще і духовні. І розвиток духовних якостей людини чи не найважливіша компонента складової її особистості. Адже, споконвічно найбільшим благом всіх народів і всіх часів, в тому числі і наших предків - був Бог. І коли ми вивчаємо те, що заперечує Його існування, то чи добре воно?

І знову будучи людиною порядною і чесною перед своєю совістю ми мали б відповісти: « Не знаю. Мабуть, ні!»

СИТО ПОТРІБНОСТІ

Ну, що ж, тоді «просіємо» його через третє сито: чи такі вже потрібні ті знання, які пропонуються нині Міністерством освіти і науки України нашим дітям?

Неважко передбачити, яку реакцію та емоції викличе це запитання в багатьох читачів, а особливо в керівників освітніх закладів. І тут не має нічого дивного. Всі ми люди і всім нам притаманний страх новизни. Та все ж спробуємо більш детальніше розглянути поставлене запитання. Яка частина тих знань, що пропонують навчальні заклади, сприймається учнями? Який відсоток засвоєних ними знань використовується в повсякденному житті? Чи колорит декоративних, неконструктивних навчальних програм з критично високим градієнтом теоретизованих, безперспективних знань не роблять формальним навчальний процес, виключно орієнтованим на кількісні показники? Чи не втягують навчальний процес в трясовину зовнішніх характеристик – оцінки, з єдиною його доцільністю – атестатом? І чи не загонить це школу в глухий кут примусу і псевдоуспішності, робить її непривабливої в очах дитини? І для чого в споконвічній християнській державі потрібна освіта, орієнтована на пропаганду атеїзму? Чи мають гостру потребу в цьому її рядові громадяни? І врешті решт чи проводяться в нашій країні на цю тематику хоча б якісь соціологічні незалежні дослідження, щоб отримати відповідь хоча б на одне з поставлених запитань? Бо коли в сучасному арсеналі освіти присутні лише навчальні предмети гуманітарного і природничого циклу, і практично повністю відсутні навчальні предмети циклу духовного, то чи є корисними формат пропонованих знань в очах її громадян.

І знову б логічною була наша відповідь: «Ні, необхідності в цьому немає!»

Отже, коли освіта, в сучасному її раціоні, не є ні достовірною, ні привабливою, ні корисною, то чи не обтяжливою вона є для своїх громадян? Відповідь на поставлене запитання зависає в повітрі....

Від автора: Одна з моїх ранніх статей на духовну тему опублікована в Тернопільській газеті "Вільне Життя" (20 вересня 2006р), якою я хочу відкрити цикл публікацій присвячених духовним потребам людини.
З повагою Василь Світлий.


Моя самотність відкрила мені небо!
( Г. Сковорода )


Post edited by metman17L - Ср, 22.02.2012, 01:33
 


virchi    Date: Сб, 25.02.2012, 13:50 | Message # 3
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Усе що написали - правда, але з присмаком гіркоти. smile
Добре, що вашу статтю надрукували у газеті. Цікаво, а чи були відгуки на неї, які, скільки? Чи пробили чиюсь "броню" байдужості, зневіри?
Принаймні у нас в районі читаються курси "Християнська етика" та інші, але тільки на вибір і не у всіх навчальних закладах. А подібні предмети повинні бути обов*язковими для всіх, адже що "посіємо" у душі маленьких людей, те і "пожнемо" у дорослому віці.
Думаю, що такі публікації потрібні на сайті (хоч бачу, тут буде не багато коментарів).


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Asedo1949    Date: Нд, 26.02.2012, 03:19 | Message # 4
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
58
Цю роботу я випадково знайшла на одному із сайтів. Зміст написаного мене дуже зацікавив, і тому хочу поділитися з вами. Написала Ольга Гусева і назвала:
Пожалуйста, прочитайте!...
Я - врач, хирург.
Больше 20 лет в медицине. Если коротко, штрихами, то большая часть жизни - это
благополучный, можно сказать, стандартный ход событий. «Среднестатистическая»
семья: отец - военный, мама - врач. Школа, медаль, мед.институт, красный
диплом, 3 года работы по распределению в «глубинке» в маленькой районной
больничке и по специальности и по затыканию дыр в штатном расписании.

Пришлось побывать и терапевтом, и невропатологом-психиатром, врачом по переливанию
крови, и офтальмологию налаживать, и дежурить по ночам за всех специалистов.
Было нелегко, но очень интересно. Вспоминаю я эти три года с удовольствием.
Потом работа во всемирно известном научно-исследовательском институте и
реализация мечты - хирургия, микрохирургия. Защита кандидатской диссертации.
Много интересной работы, уникальные операции. Замечательные люди рядом -
учителя, коллеги, больные. Своим новым больным при знакомстве всегда говорила:
« Нас сейчас трое - вы, я и болезнь. С кем будете? Если со мной, тогда нас
будет двое заодно, и справиться с болезнью будет легче». В общем, любила я свою
работу, считала своим призванием. Никогда не жалела о своем выборе. И не
представляла себе жизни без хирургии.
А несколько лет назад я оставила свою любимую и успешную хирургию,
незаконченную докторскую и недоумевающих коллег. Ушла сознательно, спокойно,
без сожаления. Мне не стыдно за прожитую жизнь, но у меня началась новая. Моя
любимая мама, мой друг и советчик, наблюдая за переменами во мне, в моей жизни,
еще не понимая происходящего, сказала: «У меня такое впечатление, что к этому
ты шла всю жизнь». Да, теперь я твердо знаю, что это именно так.

Что так кардинально развернуло мою жизнь?
Дело в том, что мой немалый опыт, склад ума и простая наблюдательность уже
давно заставили меня сделать несколько неутешительных выводов касательно моей
профессии.

1. Медицина вынуждает постоянно нарушать главную заповедь медика - не вреди
(«non nocere»)! Где выход?

2. Вся история заболеваний и врачевания человека имеет огорчительно постоянный
вектор (характер): несмотря на все новые достижения медицинской науки,
нерешенных вопросов становится все больше, страдающих людей все больше,
здоровых новорожденных все меньше, возвращаются давно забытые «побежденные»
болезни, возникают совершенно новые. Я бы сказала, какой-то
бесконечно-безрадостный вектор. Почему? Когда и чем закончится?

3. Вся медицина построена на несовершенных методах диагностики. Нет ни одного
100% достоверного. И на таких «плавающих» данных медику приходится делать
заключения, давать рекомендации, принимать ответственные решения. Имею право?

4. Фармацевтический бизнес с лавиной новых лекарств сам постоянно приводит к
новым проблемам в лечении, вызывая несовместимость препаратов, побочные
действия и осложнения уже от этих препаратов. Есть альтернатива?

5. Каждый медик сталкивается: то с «чудесами» выздоровления, когда заведомо
обреченный больной «вдруг» выздоравливает, то с «фатальными» случаями, когда
благополучный ход лечения «вдруг» приобретает неуправляемый катастрофический
характер. Где объяснения всем этим «вдруг»? Как этому противостоять?

6. Нерешенным остается главный вопрос лечения - причина болезни. Микробы,
вирусы, гены, атеросклероз...почему то поражают одних и "не трогают"
других. Иммунитет, стресс, экология, возраст и наследственность - вот те
"универсальные", на все случаи жизни, объяснения, которые для врача
порой как палочка-выручалочка. Но тогда почему, например, при эпидемии гриппа
может заболеть крепкий, с нормальным иммунитетом, а хлипкий, с пониженным -
здоров. Почему при равных данных, у одного - инфаркт за инфарктом (опухоль,
диабет), а у другого - ничего. Почему у мальчишки, который спасает тонущего во
льду малыша, потом нет ни бронхита, ни пневмонии, а закаленная
спортсменка-байдарочница, упавшая на тренировке в холодную воду, умирает «от
переохлаждения». Почему так часто безрезультатны все усилия современной
медицины в борьбе с бесплодием? А вот молодая женщина после нескольких
выкидышей, для того, чтобы родить, пролежала в больнице всю беременность. А
следующую беременность совершенно благополучно провела в бегах и заботах о
первенце. И второго ребенка родила, «не заметив». Почему у здоровых супругов
малыш -инвалид. Или вообще нет своих детей. А у "дамы" с вредными
привычками, с проблемами со здоровьем, не имеющей ни семьи, ни благоустроенного
жилья, ни желания воспитывать многочисленное потомство, - ребенок за ребенком.
Сколько безответных «почему».

7. Узкая специализация - и необходимость и беда медицины. Понятное стремление
углубить знания в определенной области имеет свою обратную сторону - потерю
общей "картины" болезни. И классный узкий специалист, образно говоря,
"хирург большого пальца левой ноги" уже просто физически не может
видеть (помнить, знать) других проблем со здоровьем своего пациента. А ведь в
организме все взаимосвязано.

8. "Зона интересов" медицины ограничена и не охватывает всех проблем
со здоровьем. Не попадают, к примеру, в область влияния медицины такие веками
существующие проблемы, как сглаз или порча (как говорят эзотерики и экстрасенсы
- энергетическое внедрение). Хочет это признавать медицина или нет, а с такой
напастью справляются совсем другие "структуры". А честные врачи, не
найдя ни малейших отклонений у молодого здорового, но "чахнущего"
человека, признаются, что только Бог знает, в чем причина и чего ждать дальше.
И все чаще отправляют больного к "бабкам" или священнику.
И что уж совсем не укладывалось в моей голове, так это новое
"объяснение" причины участившихся случаев неожиданной смерти людей
(детей), смерти на фоне благополучного состояния. "Синдром внезапной
(детской) смерти" - так теперь выглядит признание медиков в своей
беспомощности. Проще говоря, врачи пишут, что человек вдруг умер непонятно
отчего. Вот это называется - приехали.

9. Прививки - полномасштабный позор медицины, поставленный в ряде стран, в том
числе и у нас, на государственный уровень. Активное и безосновательное
вмешательство в природу человека, ребенка, с тяжкими последствиями. Кто
ответит?

10. Каждый медик не единожды в жизни вынужден говорить: «мы бессильны». И не
имеет значения, говорит ли он это безнадежному больному, родителям больного
ребенка или себе самому, при этом поддерживая в человеке иллюзию помощи, чтобы
не убить надежду. Ложь во спасение? И как смотреть в глаза этому человеку или
родителям такого ребенка?

11. Мне, офтальмологу, давно хотелось понять, что значит "добрые" или
"злые" глаза. По каким признакам их определять? И чем отличается
"душевный" человек, с которым так комфортно общаться, от
"бездушного", контактов с которым избегаешь всеми силами? Как
реагировать на такие высказывания больных, как: "на Душе стало
легче", "камень упал с Души"? Или "на Душе кошки
скребут", "тяжело на Душе"? И что значит "душевнобольной"?
Что такое - Душа? Где находится? Почему в медицинском институте о ней ни слова,
если человеческая жизнь так с ней связана?

А тут еще высказывание уважаемого мной академика Н.Амосова: "Не надейтесь
на медицину. Она неплохо лечит много болезней, но она не может сделать человека
здоровым" После прочитала у Л.Толстого: "забота о своем теле не имеет
конца и люди, заботящиеся с помощью медицины о своем теле, не только забывают о
жизни других людей, но и о своей собственной" (!!!)

Не имея ответов на эти вопросы и не видя альтернативы, я отодвинула эти проблемы
«на потом». Как Скарлет О'Хара в романе «Унесенные ветром» (я подумаю об этом
завтра)
Правда, попыталась рекомендовать в некоторых случаях «нетрадиционную» медицину,
но отступилась, убедившись, что и там возможности ограничены и п.10 - не
исключение. Да еще и шарлатанов - тьма!

Мне всегда и во всем хотелось понимания, тем более в своей профессии. Не
признаю бездумное, тупое следование «нормам».

Разложить все по «полочкам», а потом действовать. Это по мне.
Еще всегда хотелось возможности помогать всем, кто просит о помощи.
Еще - взаимопонимания и добра в отношениях между людьми.
А еще - опоры, такой, что бы никогда и ничего не страшно.

Удивительное дело, я нашла все это: и понимание, и опору, и возможности, и
людей, которые заодно. Наверное, по принципу «кто хочет, тот добьется, кто
ищет, тот всегда найдет».

Сейчас я знаю, как реально помочь справиться с любой болезнью, ограничений по
диагнозу нет. И для этого не нужно делать больно, травить наркозом,
лекарствами, лишать радости жизни запретами свежего воздуха и солнца или
жесткими диетами.
Правда же ради таких возможностей стоило встряхнуть свою жизнь, найти в себе
силы для кардинальных перемен. И уход с работы, с престижного места - не
жертва. И не предательство своих больных. Напротив. Теперь у меня есть
несопоставимо больше возможностей для помощи.
Да, для этого пришлось переставить с головы на ноги многое, чему, не
задумываясь, следовала долгие годы. Для этого пришлось честно посмотреть на всю
свою прошедшую жизнь. Пришлось разобраться с приоритетами. Сформировать заново
свою жизненную позицию. И стараться прочно на ней стоять.
Конечно, мне помогли. Я - не одиночка, со мной друзья-единомышленники, люди,
стоящие на тех же позициях. И теперь в моем лексиконе нет слов «вдруг»,
«повезло», «почему», «удивительное совпадение», «ужасная несправедливость», «за
что»...Потому, что все в нашей жизни закономерно. И случайностей нет. Все имеет
свою причину. И найти ее можно всегда. Найти и устранить. И причину и
следствие. И что еще важнее, предупредить.
Изменилось понимание причин болезней. Изменились возможности помощи.
Я поняла, что медицина старается устранять не причины, а следствия болезней.

Вот когда мои взгляды на болезни, их причины, на возможности помощи вошли в
противоречие с таковыми в медицине, я ушла из нее. Жить по двойным стандартам я
не хочу и не буду.

Почему я ушла из материализма

Воспитанная в советское время я долго и непоколебимо стояла на позициях
материализма и, соответственно, атеизма. Первый ощутимый удар по моему
мировоззрению я получила еще во время учебы в медицинском институте. Я была
поражена, как все "продумано" в нашем организме, все до мельчайших
деталей. Кто создал их и соединил так, что диву даешься. Идею об обезьянах
пришлось отложить. Мысль о Вселенском Разуме тоже не грела. (Узнала, что
знаменитый Пифагор в свое время высказал актуальную мысль о том, что одной из
причин гибели человечества станет материализм ученых.)
Дальше все чаще стала замечать, что мой жизненный опыт не вписывается в
материалистическую конструкцию мира. Все чаще стали всплывать в памяти события
разных периодов жизни, когда впечатления, ощущения не получали никакого
"материалистического" объяснения. Вспомнила потрясение на похоронах
своего 40-летнего товарища, когда, придя с ним попрощаться, вдруг ясно почувствовала,
что его, Антона, здесь нет! Тело - есть, а его самого - нет. Или
недоуменно-испуганную подругу, рассказавшую шепотом (а то отправят в психушку)
свои переживания-страхи. И не просто страхи, а на физическом уровне четкое
ощущение давления на голову (как будто закрыли колпаком) и
"вытягивания" через живот всех сил, возникающие при появлении рядом
некоей женщины, которую подруга-материалистка иначе как ведьмой назвать не
может.
И многое-многое другое.
Список вопросов собрался внушительный. И среди них все те же "за
что", "кто виноват", "почему так несправедливо",
"что делать"...
Значит надо искать другую точку отсчета, другую систему координат. Начался
период поисков. Собственно, выбор не большой: если не материализм, то идеализм
в какой-либо его форме. Опущу подробности хождения по монастырям, бесед с
религиозными "авторитетами", с уже верующими друзьями. Главная мысль
всех собеседников: "Крестись! Надо! ", с очень противоречивыми
объяснениями такой необходимости.

А я к тому времени где-то глубоко внутри уже стала "разворачиваться".
К ВЕРЕ.
Покрестилась, по славянской традиции, в православной церкви (отдельная тема для
обсуждения). Но ни легче (как говорили), ни тем более понятнее не стало. Даже
наоборот, вопросов появилось еще больше. Противоречия внутри самого вероучения
и несостыковки догм с реальной жизнью, в том числе, самих священников, вызывали
недоверие. (Вторая причина гибели человечества, по Пифагору, - невежество
священников) К тому же никак не укладывалось в голове необходимость "посредничества"
между мной и Отцом. Если Он всегда рядом и все слышит и видит "на
месте", почему мое, личное нужно специально озвучивать кому-то другому? Да
еще за плату!

Я поняла, что ВЕРА и религия - далеко не одно и то же.
Когда я совсем зашла в тупик в попытке разложить всю эту смесь вопросов-ответов
в хоть сколько-нибудь внятную картинку, мне помогли. Помогли через мужа Сережу.
Это он, перечитавший уйму книг, настойчиво-последовательный в поисках истины,
привел меня к людям, которые помогли мне увидеть себя, человечество, весь
окружающий мир в единой, взаимосвязанной системе, простой, понятной и
справедливой.

Мое миропонимание

Человек - уникальное создание. Удивительно «продуманное» тело и непостижимая
Душа. Тело - наша физическая, видимая часть. Инструмент для Души. Оно нуждается
в уважительном к нему отношении. Отдых, питание, температурный режим - все
согласно известным "условиям эксплуатации". Но главная наша часть,
невидимая - Душа. Все начинается и заканчивается Душой.
Жизнь на Земле - школа для Души. На Земле мы учимся.
У всех нас есть общий Родитель. Тот, кто создал нас. Кто создал Землю, природу,
Космос - все. Это - Создатель, Творец, Бог, Отец. Мне ближе всего слово Отец.
Все мы - его Дети. (Не рабы. И не работники. А дети! Для меня - разница
принципиальная).

Разные внешне, отличающиеся характером, способностями, цветом кожи ... мы в
главном одинаковы : у нас есть Душа. Для воспитания Душ своих детей Отец и
создал школу - Школу Жизни. Чтобы в ней вырастить "юные" Души во
"взрослые", подготовить последователей своих Дел. Здесь дети освоят
физический мир, получат знания, опыт, найдут применение своим способностям.
Научатся отличать добро от зла. Научатся сохранять свой мир своими силами, жить
в гармонии с ним, в мире и согласии друг с другом. Научатся радоваться жизни и
любить и беречь все, что Отец дал для этого - землю, природу, растения,
животных. И друг друга. И все для того, чтобы к окончанию Школы
"созреть" (состояться) для продолжения жизни, но уже на другом уровне
возможностей, в другом качестве ("поступить в институт").
Результаты обучения будут определяться на «выпускном экзамене». Там оценят и
знания, и накопленный опыт, и уровень зрелости (состоятельность), и
реализованные или нереализованные возможности. Этакая дробь, где в числителе -
что успел за жизнь сделать, а в знаменателе - что мог успеть. На экзамене будет
решаться, готовы ли мы к дальнейшей жизни.
Как камертон, как своеобразный эталон, нам в помощь Отец вложил в Душу каждого
свою частичку - искорку Божью. На нее мы можем ориентироваться в своей жизни.
(Если чувствую, что "тяжело на Душе", значит, не совпали мои вибрации
с камертоном. А если "на Душе стало легче" - значит, все правильно)
Высочайшие вибрации БОГА, ОТЦА соответствуют (близки) на Земле только одному
состоянию - Любви. В самом деле - это самое сильное человеческое чувство. Я
говорю о ЛЮБВИ. Она - как "движущая сила". С Любовью можно сделать
все. И ей ничто не в состоянии противостоять. Потому, что нет другого такого
чувства, но с противоположным знаком. Ненависть слабее Любви.
Относительно недавно поняла, что этим чувством каждый человек наделен
изначально. Вот если ее "достать" изнутри себя или, точнее,
докопаться до нее через все наши "заморочки", тогда и все, что ее
"составляет" станет нормальным и естественным: и сострадание, и
терпение, и прощение, и понимание, и созидание, и помощь, и добро...
Чтобы достичь его, ОТЕЦ дал нам "подсказку" - Живите в добре,
относитесь с добром ко всему и ко всем, что вас окружает"
Это и есть единственное ПРАВИЛО успешной учебы или, иначе говоря, условие
нормальной жизни.
В Школе нас будут постоянно учить и проверять на соблюдение Правила, на
соответствие Эталону, формируя обстоятельства для выбора между добром и злом
(своего рода тесты на состоятельность).
Программа у каждого индивидуальная, а проблемы общие - те человеческие
качества, которые не вписываются в понятие «Добро». Те, что мешают докопаться
до своей Любви.
Гордыня, зависть, злость (гнев), лень, обман, тоска (уныние), обида, жадность...
- сплошной негатив. Грубые, низкие вибрации. Вот от них и нужно успеть
избавиться за время учебы-жизни. А это очень нелегко. И делать это нужно все
время, ежедневно и ежеминутно. Как сказал поэт Н.Заболоцкий: «Душа обязана
трудиться и день и ночь, и день и ночь...». Потому, что можно не успеть.
Первый раз я поняла, что значит "не успеть", когда потеряли маму. Да
и поняла то не сразу.
А сразу, на информацию: "Она уходит", был только шок - не может быть.
Уже почти поставленная на ноги, восстановленная после огромного
"букета" болезней. Оставалось, как нам казалось, совсем немного.
Успеем. Не успели.
Я обязательно расскажу о маме. Давно должна была рассказать.

Видимо мы не очень старательные ученики, не успеваем справиться с программой за
одну жизнь. Отец дает нам возможность доучиться - мы приходим на Землю не единожды
(у эзотериков это называется реинкарнация). По окончании каждой жизни -
физическая смерть: тело в Землю-матушку (разбор на составные части), а душа -
на промежуточный экзамен (как мы говорим, "разбор полетов"). Все-все,
до самой краткой мысли, увидим про себя за всю свою прошедшую жизнь. И там уже
не получится свалить на кого-то свои ошибки или "провалиться сквозь
землю" от стыда за свои поступки, мысли. А накопленный опыт отложится в
"личном деле" для будущего.
Если есть "добро" на следующую реализацию, составляется ее план.
И условия следующего прихода на Землю (место рождения, национальность,
социальная среда, родители), теперь уже зависят от результатов предыдущей
жизни. Как постарался.
Все нерешенные в предыдущей жизни проблемы, все "несданные хвосты" мы
потащим за собой в следующую жизнь (в следующий класс). А там уже своя
программа. Плюс неотработанное из прошлой жизни. Может быть очень сложно ... К
примеру, несданный на терпимость к другому человеку или его выбору, экзамен,
может вернуться уже в более сложном варианте, когда сам окажешься "в
шкуре" такого человека и прочувствуешь на себе, каково. То есть вполне
возможный вариант, когда антисемит родится в большой и дружной еврейской семье.
А "борец" за особые права белокожих - в африканском племени.
Это все равно, как в отведенное время не выучил сколько будет дважды-два, а уже
подошло время для решения трижды-три.
Но нерешаемых задач никому и никогда не дают (усложняем их мы сами). И решение
есть всегда. Перекрыть добром сделанное зло. Как сказала моя подруга Зарема:
"Со злом не надо бороться. Надо расширять границы добра". Думаю, что
наше отношение к людям - один из главных показателей состоятельности.
Чтобы не ограничивать нас в наших начинаниях, возможностях, в творчестве, ОН
дал всем нам СВОБОДУ ВЫБОРА. Каждый из нас имеет право как на собственное
мнение, так и на собственную ошибку. И каждый сам за нее отвечает.
Пожалуйста, живите, созидайте, ошибайтесь, исправляйтесь, растите, учитесь.

Для жизни, а проще говоря, чтобы действовать, говорить и думать, нужна энергия.
И мы постоянно ее получаем. Все мы находимся в едином энергетическом и
информационном пространстве, в единой системе энергообеспечения и энергообмена.
Энергия поддерживает все - Земля вращается, реки текут, облака плывут, флора - растет,
цветет, фауна - бегает, летает и плавает, ест и размножается. Человек -
рождается и живет: говорит, думает, делает. И все это с помощью энергии -
Энергии Творца, Создателя, Бога! ОН снабдил нас постоянными источниками своей
Энергии - Солнце, Воздух, Вода, Земля. Они - всегда рядом, всегда с нами. Все
так или иначе чувствуют эту энергетическую поддержку - «солнце, воздух и вода -
наши лучшие друзья». И - детей на речку, к морю, и сами - полежать на солнышке
и посидеть на воздухе. Восстановиться.
Энергия, поступающая к нам для жизни, через наши поступки, слова и мысли
"возвращается" в окружающее пространство, в "общий котел".
Такой "круговорот" Энергии в природе. И каждый человек своей энергией
влияет как на себя самого, так и на состояние всей системы. Может сохранять,
укреплять. А может наоборот: вносить разлад, разрушать свою и общую энергетику.
Возможность свободно выбирать между добром и злом, жить по своему желанию, не
означает, что вся наша жизнь - хаос, анархия и бесконтрольный беспредел.

Над всем и всеми Создатель поставил свой ЗАКОН.
Жизнь во всех ее проявлениях подчинена этому Закону. Он охраняет наше общее
пространство. Он охраняет все, что способствует нашему существованию, все, что
направлено на укрепление и развитие всей цивилизации и каждого человека. Иначе
говоря, охраняет все доброе, прогрессивное, положительное. И поддерживает
энергетически. И наоборот, все разрушающее, "злое" возвращает
обратно, в том числе и «автору». Чтобы понял, что нельзя «пилить сук, на
котором сидишь», "плевать в колодец", не думая о последствиях своей
жизнедеятельности. И землетрясение с человеческими жертвами - это тоже
возвращенный Законом наш общий негатив, в котором, вполне возможно, есть и моя
"капля".
Действие Закона можно выразить известной пословицей - "что посеешь, то и
пожнешь".
Время действия Закона решается строго индивидуально, с учетом возможностей и
стараний каждого человека, с учетом плана его жизни.
Отсюда и выходит, что проблемы, возникающие в нашей жизни (пожар, болезнь, ДТП,
кирпич на голову, внезапные производственные осложнения...), - это есть наш
собственный негатив, который Закон вернул нам в той или иной форме. Т.е. на
физическом, понятном уровне нам дают понять, что нарушено ПРАВИЛО - условие
нормальной жизни - чтобы жить, нужно жить в добре.

Вот и получается, что на вопрос: "Кто виноват?" во всех случаях можно
ответить одним простым действием - подойти к ближайшему зеркалу. Там и будет
виновник всех моих проблем.


Господний дар- чистая душа !
 


virchi    Date: Нд, 26.02.2012, 04:28 | Message # 5
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Перша частина публікації мене вразила, а саме тим, що і я теж іноді думав про якість медобслуговування та про те, чому серед лікарів так мало віруючих людей...

Але коли дійшов до слів:
Quote (Asedo1949)
Покрестилась, по славянской традиции, в православной церкви (отдельная тема для
обсуждения). Но ни легче (как говорили), ни тем более понятнее не стало. Даже
наоборот, вопросов появилось еще больше. Противоречия внутри самого вероучения
и несостыковки догм с реальной жизнью, в том числе, самих священников, вызывали
недоверие. (Вторая причина гибели человечества, по Пифагору, - невежество
священников) К тому же никак не укладывалось в голове необходимость "посредничества"
между мной и Отцом. Если Он всегда рядом и все слышит и видит "на
месте", почему мое, личное нужно специально озвучивать кому-то другому? Да
еще за плату!

- усе стало зрозумілим, про "обывательское" уявлення про православ'я. Як більшість з нас, навіть не пізнаючи азів православної віри, відходять від неї. Керуються усе заїдженими фразами про гроші, посередництво між батюшкою та Богом та ін. А щодо "несостыковки догм" - то треба як мінімум закінчити духовний заклад (училище, академію), щоби так казати.


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Asedo1949    Date: Нд, 26.02.2012, 14:17 | Message # 6
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
58
Я вас дуже розумію,п.Василю, з приводу питання, щодо хрещення і догм, тому, що я православна християнка, як і ви, і мені хотілося б щоб моя віра була сама найправильніша з усіх увіровань, які є на сьогоднішній день на землі, але кожен має право на свою думку, як і на помилку. Не виключаю, що між нашими церковними служниками є люди, які ревниво, правдиво і чесно служать вірі Господній, але вся церковна система - копія державної, і що в ній робиться вже ні для кого не є секретом. Ви кажите, що треба закінчувати духовні заклади, так, погоджуюсь, але ж їх закінчують одиниці, а " маленького" люду тьма, і потім духовні отці навчають той люд, що вони раби, стада овець, яких церква призначена пасти, і тримати в покорі, а еволюція не стоїть на місці, свідомість наша змінюється, і потребує нового підходу до толкування слова Божого, а наша церква ніби застигла у свєму розвидку з року в рік одне і те ж. Тепер ще й виявляється ( думка світових учених) перекручення і неправдивість у релігійних догмах, і не тільки православної віри, а всіх конфесій, і тут є над чим подумати.

Господний дар- чистая душа !
 


virchi    Date: Нд, 26.02.2012, 20:18 | Message # 7
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Я просто не уточнив у попередньому коментарі що не потрібно у цій темі форуму писати про недоліки однієї церкви над іншою, бо тут стане аж надто "гаряче".
Quote (Asedo1949)
вся церковна система - копія державної, і що в ній робиться вже ні для кого не є секретом

- просто православ*я аж надто відкрите для суспільства, а ніж інші релігійні громади. А ще інші не такі популярні серед населення (ну погодьтеся, багатовікова історія православ*я в Україні таки беззаперечна), тож інформації про них надто мало. Дається взнаки розкол у православній вірі, який підтримується політиками і нацьковується населення, багато негативу у ЗМІ (тут задати питання, а чи воцерковлені вони? Чи мають право висвітлювати ці події, і чи не уподоблюються вони до горе-комуністів, які колись оголосили війну православ*ю та іншим релігіям в СРСР?).
Тож нам, віруючим, треба не слухати нікого, хто стає на шляху до Бога. Треба вірити, як вірили наші прадіди 100, 200 років назад, бо будемо уподоблятися до безбожників, яким місце не в Церкві Божій, а в якомусь другосортному ганделику.


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Asedo1949    Date: Нд, 26.02.2012, 21:25 | Message # 8
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
58
Хочу сказати, що будизм, іслам, іудаїзм - не менш давні релігійні громади ніж православ'я , але погоджуся з вами, що нам на шляху до Бога, не слід нікого слухати, треба мати свою думку, і серцем відчувати правильність нашого вибору, право на який нам дав сам Господь. Не погоджуся, що ми маєм вірити так, як наші діди 200 літ назад, хіба що ви мали на увазі силу віри - то так, а сама віра і її догмати повинні бути істинними і відкритими для всіх верств народу, і тоді віра буде сильною і Богоугодною.

Господний дар- чистая душа !
 


virchi    Date: Нд, 26.02.2012, 22:53 | Message # 9
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Quote (Asedo1949)
істинними і відкритими для всіх верств народу
- вони відкриті для всіх. Але не буду продовжувати, бо то вже буде суперечка, яка ні до чого хорошого не приведе.
Але ми спільні у одному - треба вірити у Бога. Адже нам, українцям, на цьому світі ні від кого не буде допомоги. Лише від Бога.


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Asedo1949    Date: Пн, 27.02.2012, 00:09 | Message # 10
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
58
Тисячу раз ТАК!!!! З Богом, Україно, з Богом!!!

Господний дар- чистая душа !
 


metman17L    Date: Вт, 28.02.2012, 22:38 | Message # 11
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
28
Quote (virchi)
Принаймні у нас в районі читаються курси "Християнська етика" та інші, але тільки на вибір і не у всіх навчальних закладах. А подібні предмети повинні бути обов*язковими для всіх, адже що "посіємо" у душі маленьких людей, те і "пожнемо" у дорослому віці.


Аби знали скільки зусиль доводилось прикладати , щоб читався цей предмет у школі.
Тепер це питання вирішується на місцях і багато залежить від позиції керівництва і громади.


Моя самотність відкрила мені небо!
( Г. Сковорода )


Post edited by metman17L - Вт, 28.02.2012, 23:11
 


metman17L    Date: Вт, 28.02.2012, 22:47 | Message # 12
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
28
Дякую, пані Катерино, за активну участь в обговорення цього питання.
Шкодую, що надто далеко відійшли від предмету обговорення... Але і нашу медицину варто пересівати через Сократові сита. Інше питання з якими мірками будемо підходити, бо тут можна у таку яму "еволюціонізму" звалитися, що знайдемо там більше шкоди аніж користі. Теоретично висовувати можна багато гіпотез. Суть, як реально вони працюватимуть.


Моя самотність відкрила мені небо!
( Г. Сковорода )


Post edited by metman17L - Вт, 28.02.2012, 22:48
 


metman17L    Date: Вт, 28.02.2012, 23:06 | Message # 13
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
28
Quote (Asedo1949)
еволюція не стоїть на місці, свідомість наша змінюється, і потребує нового підходу до толкування слова Божого, а наша церква ніби застигла у свєму розвидку з року в рік одне і те ж.


Не може обійти увагою цієї думки, пані Катерино. Толкування, як Ви висловлюєтесь, Слова Божого річ вельми відповідальна і не може відбуватися без Божого благословіння. В іншому випадку скільки матимемо "вчителів" скільки і різних поглядів на трактування однієї істини.

Щодо реформаторських ідей, то для Церкви світський шлях популізму і реклами не є духовним шляхом. Як говорить Господь: Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую! Змінюється (і далеко не в кращу сторону ) світ, Творець - Той Самий. Шлях спасіння насамперед залежить від доброї волі людини, а не новітніх технологій. Для людини, яка шукає спасіння, Господь відзивається простором, тобто дає ціле розмаїття способів для реалізації її задуму.


Моя самотність відкрила мені небо!
( Г. Сковорода )


Post edited by metman17L - Вт, 28.02.2012, 23:09
 


virchi    Date: Ср, 29.02.2012, 00:19 | Message # 14
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Я погоджусь з Вами, Василю, що є одна церква, яка не змінюється. Тому й називається ортодоксальною. І це добре. Я просто не піднімав це питання, бо знаю є багато користувачів, які думають інакше (віри християнської, але не православної). Тож коли Ви звернули увагу на це, то хочу додати, що я підтримую вас у цьому. Добре, що не змінюється православна віра і в церквах не буде (як у Англіканської, здається), а ні священників з нетрадиційною орієнтацією, а ні одностатевих шлюбів...

... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Asedo1949    Date: Пт, 09.03.2012, 23:11 | Message # 15
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
58
Quote
Змінюється (і далеко не в кращу сторону ) світ, Творець - Той Самий.


Хочу сказати, що Творець Один, але Він не Той Самий, що був рік, та навіть день, бо як Він сам говорить завжди в русі, завжди у творчому стані, до чого і нас закликає. Про церкви і релігії Він відкрито розказує у диктовках, що записує Л. Маслов "Откровение людям нового века".Не знаю може дехто бачить в цьому новітні технології, я особисто вірю, що це святе зерно правди.


Господний дар- чистая душа !
 


форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » Навколо поетичного сайту » Духовні істини
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Пошук:



 
     
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz