Додано (24.06.2009, 22:42)
---------------------------------------------
Ти бачив Бога на яву
Напевно знаю – Бачив!
Ти лиш не зміг його збагнуть
Бо ти ще був не зрячий

Шукав його у снах
У церкві, фактах і новинах
Та всі ті пошуки намарно йшли
Бо був у серці ти дитина

Кумири чергами ішли
Мінялись погляди і мрії
Лиш тільки пустота одна
Лишалася завжди в обіймах тіні

Вона приходила в ночі
В неділю, свято і опівдні
Коли турботи всі ішли
А ти один лишавсь на самоті

І лиш тоді та пустота
Наповнювала серце і лякала
Ти біг від неї у поля
Вона ж тебе і там наздоганяла

Вона питала – хто ти є?
Навіщо в світі цім існуєш
Чому полоном суєти
Своє святеє серце ти марнуєш

Нащо багато так тобі
Скарбів для смерті відкладати
Чи все собі, чи дітям, чи кому?
Усю марноту ту збирати

Чому відмолюєш гріхи
Перед невидимим кумиром
Діла ж твої стоять пусті
А серце повне гнилі

Чому не бачиш Бога у землі
І в небесах його не чуєш
А серце своє ховаєш у нутрі
В умі собі ликуєш

Чому так тратишся на куш
Любов ж на зад все відсуваєш
І про дітей своїх забув
Й батьків не пам’ятаєш

Чому не бачиш Бога у дощі
Не чуєш сміх його в дитині
І щирості його не в ймеш
У диві віри, світла й сили

Нащо ти мрії всі свої
В дорослім світі зрадив
Ти можеш йти до них завжди
Вони ж твоя відрада

Багато говорила пустота
Багато в тебе вимагала
А ти боявсь свій світ пустить
На Божу волю і на славу

Ти вже освоївся в гріху
В гріху рутини і сліпого блага
Хоча й казав, що ти святий
І все дививсь з насмішкою на брата

Ти бачив Бога на яву!
Напевно знаю бачив й бачиш
Ось лиш боїшся ти його в собі
Бо Бог в тобі все плаче й плаче

Він вимагає перемін
І хоче світ твій в серці – перевернути
Усталеність віддать гріху
А душу змусити свій сон забути

Він хоче дати все тобі
І хоче в серці твоїм жити
Ти лиш пусти його в свій гріх
І навіть там попроростають квіти

Ти бачиш Бога на яву!
Напевно знаєш – так я Бачу!
Уже почалась переміна у душі
І на колінах,
Перед тобою Господи
- О Господи - я плачу!!!

Додано (24.06.2009, 22:42)
---------------------------------------------
Мій Бог повідав таємницю
Прийшов до мене у світлицю
І не важливо чи я марив, чи я спав
Та Бога я в собі обняв

Руками стиснув його груди
І враз! Він счез
Я його шукать
Дивлюсь, а він усюди

І засвітилася душа
І заспівало серце в грудях
Відкрив я Бога у собі
У всесвіті, житті і людях!!!

Додано (24.06.2009, 22:43)
---------------------------------------------
Я сів творити чудеса
І взяв у руки мрію
І потекли, і потекли слова
Неначе літня, жадана злива

Додано (24.06.2009, 22:45)
---------------------------------------------
***
Казав мені щось Бог, а я не слухав
Чи слухати я не умів
Чи то так може навколо всесвіт все гуркотів і все шумів

Показував Господь мені дорогу
І ніби бачив я
Та вийшовши на неї уздрів – безмежність доріг у нікуди

І дав Господь мені науку – не вірити чужим здобуткам і гріхам
І в вірі марній не ховатись, а просто знати
Що я є Він!

І дав мені мій Бог велику таємницю
Що я початок і кінець
Що все у вічності я знаю
І що я правнук і праотець

І десь у тих знаннях марную істину шукати
Немає сенсу і є у тім величний сенс
Аби збагнути, що немає
Моя свідомість ані віку, ані меж

І пізнане вже мною зараз
Є набагато більше ніж сказане
Мільйонами прийдешніх поколінь
Бо в тих знаннях панує тиша
Як та, що біля Бога у сутності небес.