Вірші про весну
|
|
iv-ann
♂
| Date: Пт, 03.04.2015, 18:44 | Message # 31 |
| Весна , весна несе надії , краса квіток всю землю вкриє …
ОЛЕКСАНДР КРОХУН
* * *
Золотаві бурхливі потоки
Дзвінко мчать по відталій землі
І несуть на крилі журавлі
Довгожданий весняний неспокій .
А весна , ніби тепла долоня ,
Мов шепнул мені : « Не спіши
Рахувати сніжинки на скронях …
Всі невдачі , страждання й жалі , -
Придивись , - не такі вже й глибокі !..»
А бурхливі весняні потоки
Дзвінко мчать по відталій землі. М.Малин.
Любов – життя предтеча І смерті – спадок Творінь – зачаток Душі – свічадо ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
Nensi
♀
| Date: Чт, 02.07.2015, 09:36 | Message # 32 |
| *** але не знати як тебе шукає рух і ти шукаєш рух ідеш сама крізь себе дзвони в свої гілки зривай свою кору хай врешті пустять сік твої черлені стебла вони не знати як а знову зацвітуть вони не знати де народяться й погаснуть і я прийду в твою тінисту висоту і я пройду крізь тінь поміж тобою й часом і вже не знати як нас роз’єднає рух він наші дні клює між хвилями й камінням він інеєм тече по срібному перу і водить холоди в твої свічада сині розсип свої жалі хай бризнуть як роса хай краплі золоті розгубляться по світу натомляться слова у наших голосах і бризнуть у верхи там де весна і вітер Сергій Осока, із поетичної збірки «Небесна падалиця»
|
|
|
|
Nensi
♀
| Date: Пт, 09.10.2015, 11:13 | Message # 33 |
| *** так-так! я відчуваю велике піднесення коли мислю про нарциси! коли називаю напам’ять різні їхні сорти і порівнюю кожен з іншою філософською доктриною наприклад сорт ерілче як мартін гайдеггер а белла віста як фома аквінський але ще більше я відчуваю піднесення коли зриваю їх і кидаю у рівчак навколо клумби де ще не зійшла вода після того як розтанув сніг та вода повна злочинів вона навіть глину що в ній розчинилася споганює навіть змію котра тут випадково здохла споганює запах льоду її видає навіть жаби перелякані ходять собі іншими дорогами кидаю я ці нарциси у воду навколо клумби і чекаю аби вони поскручувалися як стеблини кульбаби в прекрасні локони та вони не скрутяться (я насправді знав про це наперед) і лід який верхом збирається тріщить Мирослав Лаюк, з поетичної збірки «Метрофобія»
|
|
|
|