| iv-ann
♂
| Date: Пт, 03.04.2015, 18:44 | Message # 31 |
|
| Весна , весна несе надії , краса квіток всю землю вкриє …
ОЛЕКСАНДР КРОХУН
* * *
Золотаві бурхливі потоки
Дзвінко мчать по відталій землі
І несуть на крилі журавлі
Довгожданий весняний неспокій .
А весна , ніби тепла долоня ,
Мов шепнул мені : « Не спіши
Рахувати сніжинки на скронях …
Всі невдачі , страждання й жалі , -
Придивись , - не такі вже й глибокі !..»
А бурхливі весняні потоки
Дзвінко мчать по відталій землі.
М.Малин.
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| Nensi
♀
| Date: Чт, 02.07.2015, 09:36 | Message # 32 |
|
| ***
але не знати як тебе шукає рух
і ти шукаєш рух ідеш сама крізь себе
дзвони в свої гілки зривай свою кору
хай врешті пустять сік твої черлені стебла
вони не знати як а знову зацвітуть
вони не знати де народяться й погаснуть
і я прийду в твою тінисту висоту
і я пройду крізь тінь поміж тобою й часом
і вже не знати як нас роз’єднає рух
він наші дні клює між хвилями й камінням
він інеєм тече по срібному перу
і водить холоди в твої свічада сині
розсип свої жалі хай бризнуть як роса
хай краплі золоті розгубляться по світу
натомляться слова у наших голосах
і бризнуть у верхи там де весна і вітер
Сергій Осока, із поетичної збірки «Небесна падалиця»
|
|
|
|
|
| Nensi
♀
| Date: Пт, 09.10.2015, 11:13 | Message # 33 |
|
| ***
так-так! я відчуваю велике піднесення
коли мислю про нарциси!
коли називаю напам’ять різні їхні сорти
і порівнюю кожен з іншою філософською доктриною
наприклад сорт ерілче як мартін гайдеггер
а белла віста як фома аквінський
але ще більше я відчуваю піднесення
коли зриваю їх і кидаю у рівчак навколо клумби
де ще не зійшла вода після того як розтанув сніг
та вода повна злочинів
вона навіть глину що в ній розчинилася споганює
навіть змію котра тут випадково здохла
споганює
запах льоду її видає
навіть жаби перелякані ходять собі іншими дорогами
кидаю я ці нарциси у воду навколо клумби
і чекаю аби вони поскручувалися як стеблини кульбаби
в прекрасні локони
та вони не скрутяться
(я насправді знав про це наперед)
і лід який верхом збирається
тріщить
Мирослав Лаюк, з поетичної збірки «Метрофобія»
|
|
|
|
|
