ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Ср, 13/11/19, 12:08
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Лариса Василишина
Анатолій Василенко
Яковлева Наталка

 
  • Сторінка 4 з 4
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
Модератор форуму: virchi  
форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » Вірші за тематикою » Вірші про осінь (Стихи об осени, осенние стихи, відеовірші про осінь)
Вірші про осінь
natalka7474    Date: Пн, 10/06/13, 11:23 | Message # 46
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
108
Закон природи.

Тихо темніє. І вечір
Все накриває  довкола:
Сквери,дороги,будинки,
Площу,де пошта і школа.

Люди все менше гуляють,
Діти ,ще чути,регочуть.
(діти вони як і звикле,
спати так рано не хочуть.)

Ось якась мама з балкону
свою дитину гукає,
Хлопчик їй крикнув:”ще трохи”,
Мама уперто чекає.

Світять навколо лампади,
Вітер легенько  повіяв,
Дощик закрапав ,і раптом ,
Град ,наче цукор посіяв.

Небо стемніле похмуре,
Листя в повітрі кружляє,
Це  в своїх шатах із бурі
Осінь на землю ступає.

Час і мені вже додому,
Грітися в теплій хатині
Раз цього хоче природа-
досить прогулянок нині.


У всьому світі хай спокійно діти сплять,
І хай не будять їх ні танки, ні гармати,
Хай їх оточує любов і благодать,
А поруч з ними завжди будуть мама й тато.
© 2014 Н. Хаммоуда


Post edited by natalka7474 - Пн, 10/06/13, 11:24
 


inkulinets    Date: Вт, 02/07/13, 10:14 | Message # 47
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
42
Придет к нам грусть осеннею порою,
Когда дожди накроют листопад,
Когда на зиму ставни я закрою,
Когда слова и чувства невпопад.

Когда в тоске припомню я о многом
В плену холодной этой мишуры,
Березка на опушке за дорогой
Меня спасет, я знаю, от хандры.

Она всегда готова к разговору,
Меня попросит тихо песню спеть.
И в песне этой вновь я дам ей слово,
Впредь ни о чем не плакать, не жалеть.

Березка молча ветками помашет –
От холода я вместе с ней дрожу –
И тихо мне она печально скажет:
"Прости меня, я в зиму ухожу…"


RUSZIN
 


inkulinets    Date: Вт, 02/07/13, 10:14 | Message # 48
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
42
А мы с тобой, мой друг, не понимали,
Ведь мчалось время сладко и беспечно,
Что через годы вспомнится едва ли
Все, что тогда, казалось, будет вечно…

Ах, одноклассники, с годами реже встречи.
Мешает им любая ерунда.
Увидев вас, охватит дрожью плечи
Та часть меня, что вечно молода.

Я вас люблю. Но только через годы
Я осознал всю прелесть школьных лет.
Съедают жизнь проблемы и невзгоды.
А из альбомов школьных льется свет.

Улыбок ваших контуры нечетки.
Не все дожили – пухом им земля.
Перебираю мысли, словно четки…
Я помню вас! – Вы помните меня?

Ах, если б мы с тобою понимали,
Что время мчится сладко и беспечно,
Что через годы вспомнится едва ли
Все, что тогда, казалось, будет вечно…


RUSZIN
 

загрузка...

inkulinets    Date: Вт, 02/07/13, 10:15 | Message # 49
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
42
Перебираю нежно ветви ивы.
Ласкает слух шуршание листвы.
Березы удивительно учтивы.
И также удивительно стройны.

Оранжевыми гроздьями рябина
Блестит так необычно на свету.
В саду давно опали георгины,
Но хризантемы все еще цветут.

Бодрит с утра осенняя прохлада.
И словно стынут в воздухе слова…
А мне тепла любви немного надо
И чтоб слегка кружилась голова…


RUSZIN
 


inkulinets    Date: Вт, 02/07/13, 10:16 | Message # 50
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
42
Угасший день спешит к закату.
Листва устала шелестеть.
Ждет все вечернюю прохладу.
Чуть громче птицы стали петь.

Туман на луговые травы
Падет, все погружая в сон.
И неба звездные оправы
Струят лучи со всех сторон.

И зазвучит чуть слышно лира,
И муза посетит поэта,
В обмен на каплю эликсира
Он сочинит ей два сонета.

И он прочтет их под луною,
Вздымая руки к небесам,
Всем сердцем, всей своей душою…
Не веря, что писал все сам.


RUSZIN
 

загрузка...

karas    Date: Ср, 27/08/14, 14:14 | Message # 51
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
156
Ми
повертаємось у вічність

Але з
минулого свого

Коли настане
людська зрілість

Скажіть – в
який ми вік йдемо…

Помилки
чомусь повторюється , невже , як кажуть філософи , все повертається на круги
свої , і історія

повторюється , лише з іншими людьми , але в тих самих помилках. Але попереду осінь , а там можливі зміни після

зими , і нарешті буде весна ,і чого нам чекати , і чого ми повторяємо і нічому не вчимося…

                                                                   ВОЛОДИМИР ГАПТАР

                                                                                  * * *

Осінній досвіт – срібно—сіра даль ,

І розчерк тушшю , і кармінне коло ,

І пташка небо крилами гойда …

Який це вік ? І лік йому звідколи ?

І хто таїться в досвітній імлі ?

Орда  чужинська у
числі стократнім ,

А може , там чорнобильський реактор ?

А ми лиш раз живемо на Землі .

--------------------------------------
Історія нас
вчити вміє

Але чому
ніхто не зрозуміє …


надія-крок до майбутнього
 


karas    Date: Пн, 22/09/14, 20:18 | Message # 52
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
156
Осінь
… Приносить згадку вітер , нераз теплом . Дощі стежки розмиють  , як вперед іти . А люди , лише кожен сам

длясебе , й для власної мети  , в нього
потреба – урожай… А потім вітер у руїни розмітає , весь навколо край , і

лишзима загадки загадає , щоб привітати людським душам , холодний рай… Це вже не
мама бажання вільно жити

, а лиш служити темному царю , що з холодом у душувходить , й наказує – законно душі з вас здеру , щоб тільки у

житті меніслужили …

                                                                                   ОЛЬГА
КУШНІР

                                                                                              ***

До снів коротких , підвечірків теплих  

Нас запросила осені пора .

Там світ яснів од білої пастелі ,

Від охри золотої  --
догорав .

Хмільний вітрисько бив у барабани ,

Але на попелищі холодів

Цей вересневий день в розкішних барвах

Раптово аж тепер помолодів .

І за теплом що пролетіло мимо

Ми тільки пошкодуємо – не більш .

Переживаємо ще одніську зиму ,

Потерпимо ще не єдиний біль .

Який не сподівається на чудо ,

Бо перед цілим світом завинив .

Ступаймо ж  казку
осені почути ,

Старої не минаючи вини .

А ми
весь час думаємо , що осінь нас обмине , і те що не назбирали урожай в душі …
Те пусте…30.08.2014 12:25:18


надія-крок до майбутнього
 

загрузка...

karas    Date: Вт, 23/09/14, 20:12 | Message # 53
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
156
Пора
збирати урожай . Часто навіть любов хоче мати плоди , та ні , вона просить
плоди , любов – це і є плід серця

. Не можна любити і не сіяти з надією. Осінь– це весна яка сіє свою надію , щоб нагодувати не тільки тіла людські

, а душі. Може вона вже не так тепла як літо , може вона буде холодна і із снігом , але
вона дає працю збирати –

щоб врожаєм , цілий рік годувати…

                                                                        ГАЛИНА
СКІРСЬКА

Листопад і білі хризантеми ,

Кетяги калини на гіллі …

Для життя якої ще півтеми

Нам не вистачає на землі ?

Срібний вітер , заморозок синій .

Хрест розправив груди на горі …

Може , ніяково деревцю калини ,

Хризантемі холодно в дворі ?

Але хто про це повинен знати ?

Листопаду ніколи – він звик

Разом з вітром гілок наламати ,

Нанести в абстракцію барвник .

Полотно майбутньої картини .

Замальовка , олівця ескіз …

Видно хрест .Йому підставиш спину ,

Очі повні розпачу і сліз .

Це – життя . Твоя крута вершина ,

До якої попід гору йти …

Срібний вітре , заморозку синій ,

Білу хризантему захисти !..

Написати
так щоб відчувати , як життя осіннє в серці є , в когось ще весна , а в когось
літо , памятайте – осінь ще

прийде !30.08.2014 8:35:52


надія-крок до майбутнього
 


oles    Date: Сб, 04/10/14, 14:15 | Message # 54
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
Ночь бросала с небес серебро на рассвете,
Воровала  у дней золотые закаты;
Догорало в степи васильковое лето,-
Это осень пришла, как всегда, рановато.

Как всегда, под  дождями бегут ручьями
Будни серые, некогда им обернуться.
Солнце яблоки спелые греет лучами,
Ароматом хмельным благоухают груши.

Это осень пришла,- нет причин для печали.
Воронье, как всегда, над добычею вьется.
Ночью в омутах звезды опять искупались,
А днем спрятались, молча, на донце колодца.

Осыпаються листья с деревьев усталых,
Разодетая осень ведет хороводы.
Журавли косяками на юг улетают.
Опустевшая, плачет дождями природа.                                           27.09.14.


Post edited by oles - Сб, 04/10/14, 14:26
 


karas    Date: Ср, 17/12/14, 18:38 | Message # 55
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
156
Осінь
радіє , бо годує весь рік наступний . Хто трудився цілий рік – збирає врожай з
того як трудився . Мозолі на

руках , втомлене тіло , але радіє душа , бозбираєш урожай . Щастя , радість у душі , бо маєш чим поділитися із

світом , івідчуваєш смак хліба на губах як задоволення із праці , бо людям створюєш життя


МИКОЛА
ШПАК

ОСІНЬ

На ланах просторих

Вітрогонить вітер .

Скрізь по ріллях зависло

В павутинні літо .

Звезли хліб пахучий

--Уродила ж осінь ! –

Сонце дні щасливі

Рано спати носить .

Садом кучерявим

Вітер хилить буйно .

Осінь золотава ,

Золотаві будні !

Пригортає
осінь до себе і сум і радість , і зсохлі листки як надію , що все мине , завтра
, там , десь колись , прийде

знов оновлення , і коло життя буде тривати…
26.09.2014 8:37:49


надія-крок до майбутнього
 


iv-ann    Date: Ср, 01/04/15, 19:08 | Message # 56
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
134
Осінь дарує новий день , і надихає серце до пісень

САВА   ГОЛОВАНІВСЬКИЙ

ОСІНЬ

Стрілами стріли ми бандитку осінь,

Кучері – золото.Очі –блакить.

Стала й зорить у небесну просить.

Нишкне як тінь.мовчить.

Дивиться ,наче,зібралась плакати.

Хмурій як хмарі,мариться схлип.

Годі плекати ржаві плакати

Мідних дубів та бронзових лип!

Раптом війнула,дмухнула холодом,

Ліс трусонула,степ замела,

Листям,як золотом,змолотим молотом,

Вкрила світи,хоч сама й замала.

Патли розкудлала,руки розкидала.

Дайте їй волю—скоїть страшне,

Бронзова дівка,подібна до ідола,

Схожа на ту що катує мене.

1928


Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
 

загрузка...

Nensi    Date: Пт, 09/10/15, 11:14 | Message # 57
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
4
***
Коридор із дверима
завбільшки з око
не відаю як ми обоє потрапили в цей
коридор із дверима завбільшки з око
не відаю
мабуть ми були випадковими слізьми що
випадково сюди вкотилися мабуть що так
і тут собі раптом згадали що люди ми
та вже немає нам назад вороття немає
навіть якщо наші сльози звідси крізь
двері викотяться то ми все одно
залишимось тут
там за стінами заметляється про
нас листя язиків на деревах тіл
то ті щасливі що можуть нас лише
бачити що можуть сюди увійти
то ті нещасні що можуть нас лише
бачити що не можуть сюди увійти 
 
Григорій Чубай, із поетичної збірки «П`ятикнижжя»
 


Allaniya    Date: Нд, 07/07/19, 14:59 | Message # 58
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
1
Любимый стих про урожай
Под овсяный говор нивы
Жарким потом обольюсь.
Я вдвойне тогда счастливый,
Если вволю потружусь.
На душе простор-веселье,
Непочатый счастья край…
Валит хлеб златой метелью.
Здравствуй,
Новый урожай!
 

загрузка...

Kristiankaa    Date: Вт, 16/07/19, 07:24 | Message # 59
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
1
ИВАН ТУРГЕНЕВ
(короткий стих про осень)
ОСЕНЬ
Как грустный взгляд, люблю я осень,
В туманный, тихий день хожу
Я часто в лес и там сижу -
На небо белое гляжу
Да на верхушки тёмных сосен.
Люблю, кусая кислый лист,
С улыбкой развалясь ленивой,
Мечтой занятся прихотливой
Да слушать дятлов тонкий свист.
Трава завяла вся... холодный,
Спокойный блеск разлит по ней...
И грусти тихой и свободной
Я предаюсь душою всей...
Чего не вспомню я? Какие
Меня мечты не посетят?
А сосны гнутся, как живые,
И так задумчиво шумят...
И, словно стадо птиц огромных,
Внезапно ветер налетит
И в сучьях спутанных и тёмных
Нетерпеливо прошумит.


Сомневайтесь в ком угодно, только не в себе.

Post edited by Kristiankaa - Вт, 16/07/19, 07:25
 


форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » Вірші за тематикою » Вірші про осінь (Стихи об осени, осенние стихи, відеовірші про осінь)
  • Сторінка 4 з 4
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
Пошук:



 
           Украина онлайн
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz