ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Сб, 23.11.2024, 11:59
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Сергій МОСТЮК
Руслан БАРКАЛОВ
Василь КОРОТКИЙ

 
  • Сторінка 3 з 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
Модератор форуму: virchi  
Вірші про трагедію на ЧАЕС
virchi    Date: Ср, 17.04.2013, 18:41 | Message # 31
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Лобанов Валентин



Когда уходят близкие от нас,
То очень тяжело мириться с этим.
Мы, с болью, размышляем каждый раз
О злой несправедливости на свете...

Но почему, скажите, почему,
Так бестолково этот мир устроен ?
И не понять ни сердцу, ни уму,
Что с нами сделал вспыхнувший Чернобыль.


Не снимут боль ни мрамор, ни гранит,
И никакие в мире обелиски...
Так пусть навечно память сохранит
Нам образы ушедших наших близких.




chernobyl-spb.narod.ru/tv5.html
Attachment: 2241279.jpg (5.0 Kb) · 7417876.jpg (5.6 Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


virchi    Date: Ср, 17.04.2013, 18:44 | Message # 32
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Яфаров Камиль



Через память сердца


Через память сердца сохраню тревогу,
Как позвал однажды серый саркофаг...
Я прошу у Бога: "Не пыли дорогу,
В зоне отчужденья пыль
- Смертельный враг".

И, как наважденье, в маленькой округе
Пустотой сжимает сердце саркофаг.
Пусть болят суставы и немеют руки -
В неизвестность страшно
Сделать первый шаг.


Мне бы не хотелось боли этой видеть,
То, как белый город, мучаясь, кричит...
Эту радиацию люто ненавидеть
Призывают сосны и седой гранит.

Зона отчужденья стала тихой болью.
Саркофаг свинцовый - гроб, а не металл.
За беспечность нашу, напиваясь кровью,
Бес большую цену с человека взял.




chernobyl-spb.narod.ru/tv3.html
Attachment: 3146167.jpg (4.2 Kb) · 0441727.jpg (13.2 Kb)


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


natalka7474    Date: Сб, 06.07.2013, 08:17 | Message # 33
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
108


ЧорнобильНаталия Дутка-ХаммоудаПОЧОРНІЛА ЗЕМЛЯ,ОГОЛИЛИСЬ ВИСОКІ ТОПОЛІ,
ТИША ТАМ, ПУСТОТА, ВЖЕ НЕ ОРЕ Й НЕ СІЄ НІХТО,
НАВІТЬ ВОРОН НЕ КАРКА В ПОНИЩЕНО-ГОЛОМУ ПОЛІ.
ЗА РОЗРУХУ ОЦЮ, ЗА БІДУ ВІДПОВІСТЬ ТЕПЕР ХТО?

ХТО ПОВЕРНЕ ВОЛОССЯ НА ЛИСІ ДИТЯЧІ ГОЛІВКИ?
ХТО ПОВЕРНЕ МАТУСІ  В УТРОБІ ПОМЕРЛЕ ДИТЯ?
ХТО ПОВЕРНЕ БАТЬКІВ,ЩО ПОКИНУЛИ  СІМ"Ї НА ВІКИ,
І СВОЄ ДАЛИ В ЖЕРТВУ, РЯТУЮЧИ ІНШЕ ЖИТТЯ?

МОВЧИТЕ? ЩО Ж МОВЧІТЬ,ТА ПРИЙДЕТЬСЯ ЗА ВСЕ ВІДПОВІСТИ,
ЯК НЕ ЛЮДЯМ,ТО БОГУ ПРИЙДЕТЬСЯ "ВІДДАТИ БОРГИ",
ЯК БАТЬКИ НЕ ДІЖДАЛИСЬ, ТО Є ШЕ ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДІТИ,
І НА ВІДПОВІДЬ ВАШУ, ВИ ЗНАЙТЕ, ЧЕКАЮТЬ ВОНИ.
Attachment: 0954501.jpg (58.7 Kb)


У всьому світі хай спокійно діти сплять,
І хай не будять їх ні танки, ні гармати,
Хай їх оточує любов і благодать,
А поруч з ними завжди будуть мама й тато.
© 2014 Н. Хаммоуда
 


oduvan4ik    Date: Сб, 06.07.2013, 15:07 | Message # 34
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
21


***

Дитино, не забудь про це нізащо:
Чорнобильський Анубіс не дрімає,
Роззявивши свою зубату пащу,
Отруйні клуби диму випускає...

У свіже небо цілиться реактор,
Щоби зробити ядерний плювок.
Дитино, чуєш, десь гуркоче трактор,
Під теплим сонцем гнеться колосок.

Достиглі вишні туляться до хати,
Садок духмяний бджолами гуде
І молода, як цвіт лілеї, мати
За руку сина стежкою веде.

І гриб сховався в затінку густому,
Прикривши шапку висохлим листком...
Не дозволяймо більше вже нікому
Накрити рай обшарпаним крилом,

Пропахлим наскрізь спеченим ураном...
Не дозволяймо вилити багно!
Дитино, бачиш, росяний світанок
Постукав знов у сонячне вікно!..


Наталя Данилюк. 2007 р.


Post edited by oduvan4ik - Сб, 06.07.2013, 15:08
 


iv-ann    Date: Пн, 16.03.2015, 20:28 | Message # 35
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
134
Біда одна , тепер вже інша , тоді одна , тепер війна ,
напевно більша .

ВАЛЕНТИН МИХАЙЛЮК

МАРШ РЯТУВАЛЬНИКІВ

 1.Під сонцем і зорями
доля не спить ,

Ранима і в холод , і в спеку ,

І треба зуміть відвести в скрутну мить

Нежданну біду , небезпеку .

ПРИСПІВ :

В напрузі поєднані воля і хист ,

І совість веде нас по світу .

І серце розумні завбачить шляхи ,

Як щастя людське захистити .

2.Для нас це не подвиг на тісній Землі ,

А просто будення у праці ,

Аби для людей подолати жалі ,

Відлуння важких ситуацій .

ПРИСПІВ .

3.Де тінь «Саркофагу» на фоні ЧАЕС ,

Де горе , стихія , руїни ,

В обличчя вже світ впізнає МНС ,

І вдячний тобі , Україно !

ПРИСПІВ .
                       
1998 р.

З усього ми виходимо , із кожної біди , нікому не нашкодили
, обороняємся завжди


Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
 


iv-ann    Date: Чт, 02.04.2015, 19:15 | Message # 36
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
134
Чорнобиль досі дихає у очі , невже ці спутані чорнобилем
знову охочі …

ВАСИЛЬ   СТАШУК

МЕФІСТОФЕЛЬ  У
ЧОРНОБИЛІ

     монолог

І сказав , що сві живем під богом ?

А я живу під знаком смерті й тлі …

Хто відає , коли ведуть дороги

На судний день , останній день землі ?

Я довго ждав , коли мені зявитись

На світ оцей , тривожний і страшний ,

Що може святить і спопелити ,

Який достойний бога й сатани .

Я довго ждав , коли нарешті люди

Забудуть бога , потім і себе ,

Коли у душу загляне Іуда

І стане тісним небо голубе .

Ви дали привід – сам я не просився …

І , значить , усяк сущому – своє …

Прокляття я із Припяті напився ,

Тепер хай людство душу мою пє .

Тепер на мене всі молитись будуть ,

Бо я вершитель долі , і нехай

Клекоче магма хижості у грудях .

Мій час пробє .

Терпінню прийде край …

Що вам Чорнобить ? Я навчу такого ,

Чого ви ще не знали у житті .

Не пощаджу старого і малого ,

Коли мене забудуть в суєті .

Я сумніви людські усі розвію ,

Що в закутках вовтузяться іще .

Впаду злорадством , підлістю зігрію ,

Проллюсь спіпим і ядерним дощем .

Мені псалми не треба вже співати ,

Мені вже не збагнуть чуду біду .

Через Європу , Азію і Штати

Я Ноєву дорогу вам знайду.

Мій час пробє … А поки що прощаюсь

Із думою важкою на чолі .

Коли суди я знову завітаю –

Вас , мабуть , вже не буде на землі .


Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
 


yanam23    Date: Чт, 21.04.2016, 21:23 | Message # 37
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
1
Я пам'ятаю про Чорнобиль

Ми проснулись уночі 
Від грому страшного. 
Та й подумать не могли, 
Що не вернемося додому. 

Страх. Паніка. Вогонь і дим. 
Це все, що в пам'яті зосталось. 
Тоді не вірили ми їм, 
Що з долею вже розпрощались. 

І як не хтів би ти додому - 
Не дозоляють туди йти. 
Тепер тобі в житті новому 
Потрібно щастя віднайти. 

Чорнобиль - це не просто слово, 
Яке забули вже мабуть. 
Це в першу чергу катастрофа, 
Котру ніколи не забуть! 

Не пам'ятають про загиблих 
І потепілих тисячі. 
І їх поламанії долі 
Зникли, як тане перший сніг. 

Я пам'ятаю й не забуду 
Про катастрофу ту страшну. 
ЇЇ в історію як Вибух 
З сльозою на щоці впишу.

Маначина Яна
 


  • Сторінка 3 з 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
Пошук:



 
     
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz