|
Вірші про трагедію на ЧАЕС
| |
virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 18:41 | Message # 31 |
| Лобанов Валентин
Когда уходят близкие от нас, То очень тяжело мириться с этим. Мы, с болью, размышляем каждый раз О злой несправедливости на свете...
Но почему, скажите, почему, Так бестолково этот мир устроен ? И не понять ни сердцу, ни уму, Что с нами сделал вспыхнувший Чернобыль.
Не снимут боль ни мрамор, ни гранит, И никакие в мире обелиски... Так пусть навечно память сохранит Нам образы ушедших наших близких.
chernobyl-spb.narod.ru/tv5.html
Attachment:
2241279.jpg
(5.0 Kb)
·
7417876.jpg
(5.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 18:44 | Message # 32 |
| Яфаров Камиль
Через память сердца
Через память сердца сохраню тревогу, Как позвал однажды серый саркофаг... Я прошу у Бога: "Не пыли дорогу, В зоне отчужденья пыль - Смертельный враг".
И, как наважденье, в маленькой округе Пустотой сжимает сердце саркофаг. Пусть болят суставы и немеют руки - В неизвестность страшно Сделать первый шаг.
Мне бы не хотелось боли этой видеть, То, как белый город, мучаясь, кричит... Эту радиацию люто ненавидеть Призывают сосны и седой гранит.
Зона отчужденья стала тихой болью. Саркофаг свинцовый - гроб, а не металл. За беспечность нашу, напиваясь кровью, Бес большую цену с человека взял.
chernobyl-spb.narod.ru/tv3.html
Attachment:
3146167.jpg
(4.2 Kb)
·
0441727.jpg
(13.2 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
natalka7474
♀
| Date: Сб, 06.07.2013, 08:17 | Message # 33 |
|
ЧорнобильНаталия Дутка-ХаммоудаПОЧОРНІЛА ЗЕМЛЯ,ОГОЛИЛИСЬ ВИСОКІ ТОПОЛІ, ТИША ТАМ, ПУСТОТА, ВЖЕ НЕ ОРЕ Й НЕ СІЄ НІХТО, НАВІТЬ ВОРОН НЕ КАРКА В ПОНИЩЕНО-ГОЛОМУ ПОЛІ. ЗА РОЗРУХУ ОЦЮ, ЗА БІДУ ВІДПОВІСТЬ ТЕПЕР ХТО?
ХТО ПОВЕРНЕ ВОЛОССЯ НА ЛИСІ ДИТЯЧІ ГОЛІВКИ? ХТО ПОВЕРНЕ МАТУСІ В УТРОБІ ПОМЕРЛЕ ДИТЯ? ХТО ПОВЕРНЕ БАТЬКІВ,ЩО ПОКИНУЛИ СІМ"Ї НА ВІКИ, І СВОЄ ДАЛИ В ЖЕРТВУ, РЯТУЮЧИ ІНШЕ ЖИТТЯ?
МОВЧИТЕ? ЩО Ж МОВЧІТЬ,ТА ПРИЙДЕТЬСЯ ЗА ВСЕ ВІДПОВІСТИ, ЯК НЕ ЛЮДЯМ,ТО БОГУ ПРИЙДЕТЬСЯ "ВІДДАТИ БОРГИ", ЯК БАТЬКИ НЕ ДІЖДАЛИСЬ, ТО Є ШЕ ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ДІТИ, І НА ВІДПОВІДЬ ВАШУ, ВИ ЗНАЙТЕ, ЧЕКАЮТЬ ВОНИ.
Attachment:
0954501.jpg
(58.7 Kb)
У всьому світі хай спокійно діти сплять, І хай не будять їх ні танки, ні гармати, Хай їх оточує любов і благодать, А поруч з ними завжди будуть мама й тато. © 2014 Н. Хаммоуда
|
|
|
|
oduvan4ik
♀
| Date: Сб, 06.07.2013, 15:07 | Message # 34 |
|
***
Дитино, не забудь про це нізащо: Чорнобильський Анубіс не дрімає, Роззявивши свою зубату пащу, Отруйні клуби диму випускає...
У свіже небо цілиться реактор, Щоби зробити ядерний плювок. Дитино, чуєш, десь гуркоче трактор, Під теплим сонцем гнеться колосок.
Достиглі вишні туляться до хати, Садок духмяний бджолами гуде І молода, як цвіт лілеї, мати За руку сина стежкою веде.
І гриб сховався в затінку густому, Прикривши шапку висохлим листком... Не дозволяймо більше вже нікому Накрити рай обшарпаним крилом,
Пропахлим наскрізь спеченим ураном... Не дозволяймо вилити багно! Дитино, бачиш, росяний світанок Постукав знов у сонячне вікно!..
Наталя Данилюк. 2007 р.
Post edited by oduvan4ik - Сб, 06.07.2013, 15:08 |
|
|
|
iv-ann
♂
| Date: Пн, 16.03.2015, 20:28 | Message # 35 |
| Біда одна , тепер вже інша , тоді одна , тепер війна , напевно більша .
ВАЛЕНТИН МИХАЙЛЮК
МАРШ РЯТУВАЛЬНИКІВ
1.Під сонцем і зорями доля не спить ,
Ранима і в холод , і в спеку ,
І треба зуміть відвести в скрутну мить
Нежданну біду , небезпеку .
ПРИСПІВ :
В напрузі поєднані воля і хист ,
І совість веде нас по світу .
І серце розумні завбачить шляхи ,
Як щастя людське захистити .
2.Для нас це не подвиг на тісній Землі ,
А просто будення у праці ,
Аби для людей подолати жалі ,
Відлуння важких ситуацій .
ПРИСПІВ .
3.Де тінь «Саркофагу» на фоні ЧАЕС ,
Де горе , стихія , руїни ,
В обличчя вже світ впізнає МНС ,
І вдячний тобі , Україно !
ПРИСПІВ . 1998 р.
З усього ми виходимо , із кожної біди , нікому не нашкодили , обороняємся завжди
Любов – життя предтеча І смерті – спадок Творінь – зачаток Душі – свічадо ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
iv-ann
♂
| Date: Чт, 02.04.2015, 19:15 | Message # 36 |
| Чорнобиль досі дихає у очі , невже ці спутані чорнобилем знову охочі …
ВАСИЛЬ СТАШУК
МЕФІСТОФЕЛЬ У ЧОРНОБИЛІ
монолог
І сказав , що сві живем під богом ?
А я живу під знаком смерті й тлі …
Хто відає , коли ведуть дороги
На судний день , останній день землі ?
Я довго ждав , коли мені зявитись
На світ оцей , тривожний і страшний ,
Що може святить і спопелити ,
Який достойний бога й сатани .
Я довго ждав , коли нарешті люди
Забудуть бога , потім і себе ,
Коли у душу загляне Іуда
І стане тісним небо голубе .
Ви дали привід – сам я не просився …
І , значить , усяк сущому – своє …
Прокляття я із Припяті напився ,
Тепер хай людство душу мою пє .
Тепер на мене всі молитись будуть ,
Бо я вершитель долі , і нехай
Клекоче магма хижості у грудях .
Мій час пробє .
Терпінню прийде край …
Що вам Чорнобить ? Я навчу такого ,
Чого ви ще не знали у житті .
Не пощаджу старого і малого ,
Коли мене забудуть в суєті .
Я сумніви людські усі розвію ,
Що в закутках вовтузяться іще .
Впаду злорадством , підлістю зігрію ,
Проллюсь спіпим і ядерним дощем .
Мені псалми не треба вже співати ,
Мені вже не збагнуть чуду біду .
Через Європу , Азію і Штати
Я Ноєву дорогу вам знайду.
Мій час пробє … А поки що прощаюсь
Із думою важкою на чолі .
Коли суди я знову завітаю –
Вас , мабуть , вже не буде на землі .
Любов – життя предтеча І смерті – спадок Творінь – зачаток Душі – свічадо ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
yanam23
♀
| Date: Чт, 21.04.2016, 21:23 | Message # 37 |
| Я пам'ятаю про Чорнобиль
Ми проснулись уночі Від грому страшного. Та й подумать не могли, Що не вернемося додому.
Страх. Паніка. Вогонь і дим. Це все, що в пам'яті зосталось. Тоді не вірили ми їм, Що з долею вже розпрощались.
І як не хтів би ти додому - Не дозоляють туди йти. Тепер тобі в житті новому Потрібно щастя віднайти.
Чорнобиль - це не просто слово, Яке забули вже мабуть. Це в першу чергу катастрофа, Котру ніколи не забуть!
Не пам'ятають про загиблих І потепілих тисячі. І їх поламанії долі Зникли, як тане перший сніг.
Я пам'ятаю й не забуду Про катастрофу ту страшну. ЇЇ в історію як Вибух З сльозою на щоці впишу.
Маначина Яна
|
|
|
|
|
|
|