|
|
Вірші про трагедію на ЧАЕС
| |
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 16:51 | Message # 1 |
|
| У цій темі публікуються вірші про чорнобильську трагедію - аварію на атомній електростанції українською, російською та іншими мовами. Власні вірші про аварію на ЧАЕС, ліквідацію та наслідки бажано публікувати темах каталогу " ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" (наприклад " історичні вірші" або ін.)
Attachment:
8322186.jpg
(11.0 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:02 | Message # 2 |
|
| ЛЮБОВ ДОЛИК
ЧОРНОБИЛЬ
Чорнобильський демон зродився зловтішний
В безумному розпаді часток мізерних, –
І горе, як ніч, по землі нашій грішній
Нечутно ступає – не спиниш, не вернеш.
І вирок читає всяк сущому люду,
Пустими зіницями край спопеля:
– Ти, хлопче, ніколи вже
батьком не будеш.
– А ти не народиш здорове маля ...
Бліді, неусміхнені, зболені й кволі –
То діточки наші, як свічечки, тануть,
В убогих лікарнях вмирають поволі,
Не хочуть вмирати і вірять, що встануть.
Кого їм просити, благати, молити,
Кричати, щоб чути
було в небесах:
– Врятуйте нас, люди !
– Так хочеться жити !
…Полинно буяє чорнобильський шлях.
http://virchi.narod.ru/poeziya2/dolik.html#chornobil
Attachment:
5000843.jpg
(15.6 Kb)
·
9469919.jpg
(14.2 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:04 | Message # 3 |
|
| Федух Мар'ян
ЛУНА ЧОРНОБИЛЯ
Заїли мі турботи та невзгоди
Спокою не дают ми жінка й діти
І вирішив я вийти на природу
Правдивого понюхати повітря
І вздрів я хлопа що поле маркував
і дивного коня тотой хлописко мав
І я настрашився такої дивоти
Бом війдів раз такє у п’янім сні посеред ночі
Мов кінь той штири вуха, два фости
Мав ріг на голові і чоловічі очі
І я сміливості набрав почав я в хлопа того ся питати
Де він коня такого дивного дістав
І що моглося із скотинов стати
Дзигари витягши хлоп на марок присів
І дивну річ таку мені впувів.
Такий ся каже пане кінь вродив
І то ніяка каже не комедія
І щоби я такий здоровий бив
В тім винувата Чорнобильска трагедія
Вон подивітся каже тамкай край села
Стоїть під стріхою самітна, бдерта хата
Там в тотій хаті навіть є свиня рогата
А у сусіда мого – чи не сміх?
Серед зими чогось зацвів горіх
А кури у вирій повідлітали
А по весні до дому всі пристали
І хоть тргедія тота біди нам наробила
Та хліборобський наш характер не змінила
І як колись, сто літ тому назад
Мій прадід драпав кіньми теє поле
Так я йго нині драпаю по воли.
Часу нема бо праця мі чекає
Тай ви собі ідіть, най Бог вам помогає
І хлоп той вйокнув на коня і за морком побрів по оранині
Бо випала му доля жити на Вкраїні
А понад лісом, над високими дубами
Літали птахи з конячими фостами
http://virchi.narod.ru/poeziya2/feduh.html#lyna
Attachment:
6082893.jpg
(4.0 Kb)
·
4375287.jpg
(11.8 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:06 | Message # 4 |
|
| ВОЛОДИМИР ВАУЛЕНКО-К.
ЧОРНОБИЛЬ
Росяться очі ще донині,
Бряжчать печалі кайдани.
Ідуть вклонитись Україні
Журінням зморені сини!
Не можна серце напувати –
Тією біллю, що гнітить.
Куди б від хаосу втікати,
Що зміг безладдя народить?
Тепер дозволено казати
Чому Чорнобиль змовк старий,
Чому зажурена йде мати,
Чому загинув рід людський?
Чому напівупалі хати
Вартують смуток, небуття?
Чому в садках плодів багато,
А їсти їх — згубить життя!
Мовчить Чорнобиль - дід кремезний,
Цеглиння з вогнищ погляда.
Тут свято довго не воскресне –
Зайшла в країни дім біда!
Не зеленіють дивні луки,
Вітри неспокій в дзвони б'ють.
Півмертва Прип'ять рибу душить,
Полин навіяв гіркоту .
Блукають безпритульні Душі –
Радиактивність владна тут!
Блукає горе в Передсвіті –
Дротами ноги в кров подерло...
Живі йдуть голови схилити
У пам'ять тих, які померли!...........
квітень 2001 року
Attachment:
4002176.jpg
(14.9 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:09 | Message # 5 |
|
| АЛЕНА
Духовний Чорнобиль уже розпочався...
Духовний Чорнобиль уже розпочався –
Його пломеніють вогненні зірки.
Віками, століттями довго вагався,
Аби отруїти духовні струмки.
Кохання обіймам розкриє сум в’яло:
По-іншому бути не може в наш час.
Мораль покоління – то листя опало,
Не створено в щасті огидності фраз...
Духовний Чорнобиль давно розпочався
І поспіхом горне до грізності люд.
Життям безневинних ніяк не награвся,
Руйнує духовне, його міць споруд.
Любов і повага до рідних – жах – мара,
Що гріє на камені вічні гріхи.
Щоденно крокую, між нами обвали:
Щастя – зла заздрість, на горе ж - сміхи.
Духовний Чорнобиль уже розпочався
І сила ,і дія в стократ нам страшна,
За стронцій, що й досі ніяк не розклався,
Бо нитка життєпису, певно, пішла.
Завіщо закреслювати щастя нащадка,
Який ще ж не винен ні в чому й ніяк?
Завіщо трощити теперішнє? Згадка
Не лишиться жодна, як радість – маяк.
Духовний Чорнобиль давно розпочався,
А ми не підозрюєм кроків Сурми.
Абсурдний в нас світу кінець щоб не стався,
Не маємо права кидать до тюрми
Віру, Надію, Любов та Кохання:
Без них ми безпомічні, кволії старці.
З-поміж радіацій дівоче світання
Покаже єдиному світ на фіалці.
Духовний Чорнобиль Землі розпочався
І розум не вдіє нічого отут...
Лиш Дух і Мораль бур’яном уквітчався,
Бо в людях знаходять міцні гори пут.
Аби ж простягнулась нам владна Рука –
Вона вже тримає, та може, не там
Чого добивались? Напевно, крука...
Не вірю, невірно: Земля ж - Божий Храм.
Духовний Чорнобиль уже розпочався,
Амністії бути, та тільки коло?
Як довго за гріш ми народ владно гнався,
А що ж тії гроші, як поруч - сніги?
Нам влада потрібна, найбільшая слава...
А люди навколо??? Їх вічні сліди???
Дракону засліплені, вбити без права –
Ми ладні на все. І безслідно піти...
Духовний Чорнобиль в ту мить розпочався,
Коли засміявся пекучий полин.
Він медом отрути, чарівністю звався.
Собою зазначив він сонця геть спин.
Мораль заблукала у вирії сну,
Якою все людство вона закувала.
Пекучо-самотній той смак полину
Для Всесвіту, певно, він сталий.
Духовний Чорнобиль вночі розпочався,
А день все безсилим ставав при свічі.
Аби цей Чорнобиль гіркучий не стався,
Повинне згоріти гріх-чорне в печі.
gak.com.ua/creatives/2/859
Attachment:
4763928.jpg
(7.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:12 | Message # 6 |
|
| Микола Назарівський
Зірка Полин
Ангел отримав наказ –
І зронилася зірка Полин.
Вона лиш блиснула – і враз
Злетіли у небо орли.
Орли ті не просто птахи.
То пекельні невидимі хмари,
Що навкруги понесли
Подих радіаційного жару.
Чорнобиль…
Пухлина в тілі України.
Виразка у шлунку Європи.
Та ніч світлячками багата,
Трильйони яких розлетілись
З четвертого блоку. Розплата,
Якої аж ніяк не хотілось.
Світлячки ті роями впилися
У наші грішнії тіла
Й навіки там прижилися,
Впевнено і тихо нас пожира.
Чорнобиль…
Пухлина в тілі України.
Виразка у шлунку Європи.
А Борисфен, старий наш дід
Сьорбнув тої зарази трохи,
Приховав смертельний обід
Для дітей наших на довгі-довгі роки.
Багата на ягоди й гриби земля
Ще довго буде хворою лежати.
Звірів і птахів лісових сім’я
Гинути буде, а від чого не знати.
Чорнобиль…
Пухлина в тілі України.
Виразка у шлунку Європи.
Саркофаг – тимчасовий прихисток біди,
Спадок від імперії серпа і молота,
Збудованої потом, кров’ю і кістьми.
Правда ця є на вагу золота.
Майбутнього жаль і діток малих:
Вони ж не всі іще зросли.
Закрилися двері до часів легких,
Коли впала зірка Полин.
Чорнобиль…
Пухлина в тілі України.
Виразка у шлунку Європи.
gak.com.ua/creatives/2/23671
Attachment:
5048069.jpg
(4.9 Kb)
·
3623313.jpg
(13.1 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:20 | Message # 7 |
|
| Славутич Яр
(Жученко Григорій)
"На Україні не один Чорнобиль..."
На Україні не один Чорнобиль!
Запоріжсталь, Донбас і Кривий Ріг
Димами дмуть, збиваючи із ніг.
І без бича, без кия, без голобель.
Довкружний сморід - мов постояв кобель
Разів стосот, ходивши на пробіг.
Шмагає душу брежнєвський батіг,
Немов загнав хто в серце гострий скобель.
Така біда! Чорнобиль не один,
Та ще несуть нуклідовий загин
Містам і селам, нивам, автохтонам.
Пойнявши простір струпами проказ,
Попід кривавим прапором - пітоном
Навально крутиться убивчий газ.
Кривй Ріг - Запоріжжя, 1990.
www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=7138
Attachment:
1068814.jpg
(11.8 Kb)
·
6965222.jpg
(13.1 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:25 | Message # 8 |
|
| ляля
Нащадкам про Чорнобиль
…І знову я туди не повернусь
А там так само вишня розквітає
Сумує за домівкою дідусь
І був там рай, та вже його не має.
І був там рай -Чорнобильська земля
Невидимая хмара все накрила
В пустих домівках вітер там гуля
Журба оселі сумом оповила.
І небо синє і поля без краю
Сади дрімучим лісом поросли
А я в ві сні до дому повертаю
Та вже за дітьми внуки підросли…
***
Чорнобиль- доленько моя
Де доживати буду я?
Куди вертатимуть онуки?
Де я прийму останні муки?
Розкидав нас по всьому світу
І де шукатимуть нас діти?
І де знайти нам ту причину,
Щоб повернуть на батьківщину?
Хоча, то, маєм добре знати
Не можна нам туди вертати.
Вкраїно мила заступись
За нас святому помолись!
Люби дітей своїх, земля!
Чорнобиль-доленько моя…
Де доживати буду я…
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125413
Attachment:
3868062.jpg
(10.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:30 | Message # 9 |
|
| Бабій Степан
"Чорнобиль - то для нас на все життя..."
Чорнобиль - то для нас на все життя:
І проникати, і палити душу,
Той час над пам'ять, ніби чорний стяг
Звис, попелом графітовим притрушений.
І ми тепер - вже обраний народ
(Зоря Полин біблейська - то вже наша!),
Збентежені про генетичний код,
Про першими гірку відпиту чашу...
Дійшли нарешті до порозумінь,
Ніби впустили промінь до підвалу,
Де видко стало гидь - ту рабську лінь,
Що цей народ знедолений приспала.
1987 р.
www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15347
Attachment:
7814866.jpg
(12.5 Kb)
·
4650420.jpg
(10.9 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:32 | Message # 10 |
|
| Надія Таршин
Чорнобиль
В одну-єдину мить
Спіткало чорне лихо,
Враз обірвалась нить,
Навколо стало тихо.
Чорніє сумно отвір
У різьбленім вікні,
І тріпотять фіранки –
Зчорнілі і сумні.
Все вкрилось лободою,
У селах ні душі,
Земля стала бідою –
Не треба вже й межі.
Перекосились хати,
Все ждуть господарів,
А ще старенька мати,
Чекає на синів,
Що кинуть не змогла
Свою єдину хату
І в рідній стороні
Лишилась помирати.
І вірить прийде час,
Засіється все житом,
Що край цей золотий
Лиш ненадовго вбито.
2005р.
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402670
Attachment:
3384524.jpg
(16.2 Kb)
·
7090277.jpg
(8.4 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:34 | Message # 11 |
|
| Мірошник Володимир
ЧОРНОБИЛЬ
Чорнобиль не минув нікого,
Це наша біль і прокляття.
Роки ідуть на фоні нього,
І через нього йде життя.
Це і тягар наш і нещастя,
Перебудова і розвал,
Це розкрадань часи не кращі,
Ну і, нарешті, – це Майдан!
Це боротьба й пора надії,
Це наші діти й внуки теж,
Це і сьогоднішні події,
В яких нічого не поймеш.
Живемо поряд тонн урану,
По лісу гамма-фон блука,
І відчуття тяжкої рани
В душі ніколи не зника.
Про все це не напишеш вірші,
Та будь людиною весь час.
Про те, що може бути й гірше,
Господь попереджає нас!
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395655
Attachment:
1114242.jpg
(10.1 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:43 | Message # 12 |
|
| Serg
Я бачив сон (Чорнобиль)
Я бачив сон...
В печальнім смутку
Стоять берізки край села,
Та край давно не Білоруський,
Не Український і не Руський,
Земля скалічена до тла...
Вогонь? Та ні,
І навіть сонце
Таке створити не могли,
Я зазирнув в одне віконце
З різьбленим кантом навкруги
Скрізь пил стражданнь,
Буденний посуд,
І тільки поруч із вікном
В Надії дива й в сподіваннях
Свята ікона над столом...
В розбиті шибки
Вітер свище,
Немов господарю протест,
Життя нема на попелищі,
На вході - з дошок збитий хрест
Порожня зона, Край мовчання!
Тут цезій бродить по полям...
Напризволяще, мов в останнє,
Як тінь людського вподобання,
І дихає у спину нам!
Я видел сон… (Чернобыль)
(версія на російській мові)
Я видел сон, - в печали грустной
Стоят березки край села,
Но край давно не Белорусский,
Не Украинский и не Русский,
Земля сгоревшая до тла…
Огня тут не было, и солнце
Здесь тоже вовсе не причем,
Я заглянул в одно оконце
Пустой избы с резным крыльцом
Все брошено в пылу страданий,
Посуда на местах лежит,
И лишь в надеждах ожиданий
Иконка над столом висит
В пустые окна ветер свищет,
Дверь заколочена крестом,
Хозяин счастья здесь не ищет,
Хоть был когда-то отчий дом
Пустая зона, край безмолвный!
Лишь цезий бродит по полям…
Из чрева чудища пущенный,
На волю случая лишенный
И мстящий за беспечность нам!
20.04.2011
 Attachment:
6449724.jpg
(6.5 Kb)
·
6607237.jpg
(11.3 Kb)
·
6927460.jpg
(28.6 Kb)
·
4890532.jpg
(9.5 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:47 | Message # 13 |
|
| Ольга Кряжич
ЗОРЯ ПОЛИН
"І засурмив третій янгол, - і велика
зоря спала з неба, палаючи, як
смолоскип. А ймення зорі тій Полин."
Апокаліпсис
І.
І третій янгол засурмив... -
Урвався враз пташиний спів,
І вітер стих - не стало сил,
Бо зірка у дорожній пил,
У річку, на квітучий гай
І на життєвий водограй
Упала. Час гальмує плин,
Бо є ім"я зорі - Полин...
І правдою тих слів гірких
Зі сторінок священних книг
У наші душі дзвоном б"є -
Вклоніться, Бог на світі є!
А ми, блукаючи в пітьмі,
Не Богу, а ідеям дні
І ночі промолили всі,
Тож день в енписаній красі
Померк. Бо на землі є біль,
Гірка трава той чорнобиль...
Апокаліпсису слова
Народ для себе відкрива
Запізно - помахами крил
Легкий дияволовий пил
Незримим змієм впав на нас
На всіх, та у свій день і час.
2.
То крок в історію один -
Трава полин, зоря Полин,
Навіщо, за які гріхи,
Прийшли миттєвості лихі?
За ті часи, коли терор
Нам дарував голодомор?
Вмирали мовчки, тихо ми,
Вбачали з їжею ми сни.
Ні слова з напівмертвих губ...
Всміхався Сталін-душогуб.
Ми не раби. Раби - не ми,
Бо раб бунтує, ми ж німі!
Бо ми німі, коли кати
Ікони нищили й хрести
І гнали Бога із сердець,
І наближали наш кінець.
Віровідступник, хто ганьбить
Святе святих. І хто - мовчить.
А ката тягнеться рука -
Горлянку, капосна, шука.
З усіх країв, з долин і гір
Веде дорога у Сибір.
У загратоване вікно
Поглянемо - і мовчимо!
"Вперед! Дайош!" - є ціль одна,
Життя людське всьому ціна.
І на кістках міста ростуть,
І ріки мають нову путь,
Ми щильно здобрили поля -
Дасть кращі врожаї земля,
У нас будинки до небес,
І бомби атомні, й АЕС,
І п"ятирічку ми - за рік,
І не здогнати нас повік,
У нас "Ур-ра!" луна, мов грім,
Щасливі люди - бо мовчим!
Де волелюбний голос?
Стих...
Великий гріх - мовчання гріх.
3.
Милуються молодята,
Воркочуть, мов голуб"ята,
Щасливої долі просять -
Кохання у серці носять.
"Хай щастя і доля з нами
Зростає дочками й синами.
Дай Боже, щоб наші весни,
Об"яті коханням чесним,
Не взнають біди й розлуки!
Хай діти ростуть... И онуки!
А хата, - мов повна чаша,
Й любов непохитна наша."
- Кохаєш?
Шепоче: - Вірно!
А ти мене?
- Я - безмірно!
- Дивися, мій любий, квіти
Злітають, мов пташка з віти,
Й до ніг опадають рясно -
Чому вони передчасно?
- А ти не журися, любо, -
Цілує він ніжно в губи. -
У світі квіток не стане -
Я квіткою тобі стану!
Лише накажи, кохано:
Прокинусь раненько-рано,
Й квітки, що буяють в полі
Лежатимуть в хаті долі,
Мов килим, щоб ти ходила.
Наказуй! Зроблю я, мила...
І ллється кохання трунком,
Цілунок п"ють за цілунком,
З дерев облітають квіти -
Бажають всю землю вкрити,
З квіток утворився килим,
Кохаються мила з милим.
4.
Добу вже лихо п"є життя,
Комусь навіки каяття.
Життя квітками обліта,
Неначе молоді літа,
Згасають молоді літа...
Четвертий блок... Аес горить, -
Для багатьох фатальна мить.
Чорнобиль. Прип"ять - сліз ріка,
Вода твоя тепер гірка.
Росте чорнобиль у полі,
Злітає лелека-доля,
І клекіт журливий усюди:
- Що ж нас очікує, люди?
А до Москви так далеко,
Не долетить наш лелека.
Має чудову рацію
Відділ дезінформації.
Хай мовчки конають люди,
Паніки майже не буде.
Читайте радянську пресу
З оспівуванням прогресу.
Раптом громада ув очі:
- Більше мовчати не хочем!
Рятуйте братів і сестер,
Керівництво СРСР!
Тридцять кілометрів зона,
Навкруги стоять кордони,
Не вповільнює час бігу,
Із квіток накидав снігу,
А пусті подвір"я й хати
Довго будуть сумувати,
Бо земля без людства - гола,
Тиша й тиша є довкола...
5.
Летять колеса по землі,
Хатини вже такі малі!
Поглянь, подружжя молодих,
Востаннє на квітковий сніг,
На стару хату, на село,
Що снігом дивним замело.
- Милий, що там нас чекає?
- Вибач, люба, я не знаю...
- Чи нсмтануть дні веселі
В наших опустілих селах?
Навесні дерева знову
Розмаїттям пелюстковим
Нас зустрінуть?..
- Я не знаю,
Та надію в серці маю.
- Краю! Краю любий, милий,
Чом тебе занапастили,
Твоє серце, твою душу?..
Я про те сказати мушу
Що земля страждати буде
Доки є байдужі люди.
І знову чистий небокрай.
Чарівний український край,
А навкруги - лани, поля,
Квітками зрошена земля,
Та тінь АЕС не має меж -
Від долі, кажуть, не втечеш...
6.
Під серцем жевріє життя,
Майбутнього нове буття.
І першим криком на весь світ
Вже шле малюк батькам привіт,
І тепла хвиля добрих мрій
Все зле скликає на двобій.
Синок... Василько на ім"я,
Яка ж то доленька твоя?
Ким будеш ти на цій землі?
Майбутнє - космос, кораблі...
Чи, може, нива золота,
Й трава нескошена густа,
Ранкові заводські гудки,
Машини дійові, прудкі,
Зростай, як деревце, малюк,
Чекає край майстерних рук.
Зростай, цвіти, як маків цвіт,
Орлям вирушуй у політ,
На заздрість іншим малюкам,
На радість молодим батькам,
Не знай ні горя, ні біди,
Й гіркої Прип"яті води,
Й розладу, що зазнав прогрес,
Й... меча, що втримує ЧАЕС...
7.
Чути голос соловейка,
Колиса дитину ненька,
Та співає колискову
Про садочки, про діброву,
Та про небо все у зорях,
Про життя, де зникло горе.
Лікарі чатують поряд,
Лікарі своє говорять:
- Нене, лихо обминуло,
Всі про це давно забули,
І Чорнобильські пожежі
Не зайшли у ваші межі.
А як тільки буде спогад,
Хутко вдаримо на сполох,
І радянська медицина
Вболіватиме за сина.
Щокі бліді у Василька
І суму набігла хвилька, -
Серце стучить без зупину:
- Чи ти не хворієш, сину?
Посміхнений знов маленький,
Зітхнула зраділа ненька.
Не хвилюйтесь любі люди,
Більш Чорнобиля не буде.
Чатує ЦК партії -
Стяг у руках: на варті ми!
Бо з Москви нам видно все:
Що горить і куди несе.
Тож пельку закрий, народе,
Благанням нема нагоди!
Волосся русяве м"яке,
Неначе кульбабка легке,
Блакить у очей - неба синь,
Зростає, мов квіточка, син...
Зриває листки календар, -
Василько одержав буквар,
Бо дні - ніби кроки стрімкі,
Гортає життя сторінки.
І літо дитяче мина,
І дзвоника чути луна,
Чекають завдання важкі,
Й "п"ятірки" найперші в житті,
І перші слова "мама". "мир",
В майбутнє спрямований зір -
Свою як дорогу знайти,
Дорогу своєї мети?!
Та раптом минуле луна -
Лікарні безбарвна стіна,
І лікар, що каже:
- Василь!
(А в голосі смуток і біль),
- Васильку, не бійся, гаразд?
Аналізи крові ще раз
Здаси і приходь на прийом. -
Якби це було хибним сном!
Як серце у грудях щемить -
Важка ця для лікаря мить.
Вільна стала Україна,
Хай ніколи не загине,
Хай квітує і буяє,
Власну долю й хату має!
Тільки поряд брат російський
Зазіха на волю свійсько:
- Це - моє! І то є наше!
Мій і хліб, і сіль, і каша,
Мій Донбас і Чорне Море,
Кримське небо, й зорі, й гори,
В Крим пустіть під вашу "кришу",
І платіть за газ скоріше!
Все давай! - Хапає радо.
А Чорнобиля не надо?
- Що? Чорнобильська заграва? -
Каже брат: - Не наша справа,
Бо для нас це не ділема -
України є проблема!
8.
- Васильку, синку, не журись
І посміхнися, як колись,
Візьми це яблуко, малюк...
- Матуся, чому кряче крук,
Неначе скликує біду?
Он там, у нашому саду...
- Ні-ні, Васильку, ти не плач,
Не завжди буде час невдач.
... Немов розвіяла грозу,
Та крадькома змахне сльозу
Матуся. Адже поруч син,
Не треба, щоб журився він.
- Лейкоз. Тримайтеся, мамо, -
Сказав лікар твердо, прямо, -
Та сподівайтесь на Бога,
Єдина це допомога.
Ми поряд будемо з вами,
Тримайтесь, тримайтесь, мамо!..
І небо чорніє синє,
Як доля малого сина,
І дощ струменіє рясно,
І зорч на небі згасли,
Та одна, одна не згора -
Все палає Полин-зоря.
Надії жевріє вогонь,
Що мине лихо осторонь,
Бо молоде стрімке життя
Не хоче йти у небуття.
Тамує мати в серці біль,
До школи знову йде Василь,
Чи круговерть школярських діл
Додасть життю хлопчини сил?
9.
Гірке горе, коли батьки
Лічать самі свої роки,
Поряд старість хова віки, -
Ні синочка і ні дочки.
Але є найстрашнішим те -
Вмирає життя золоте,
Проводять на вічні шляхи
Не діти батьків,.. навпаки...
Горе тим молодим батькам -
Йде у вічність хлопчина сам.
Всі надії ідуть за ним,
Залишають від щастя дим,
Рани в серці, в життй - журба,
Чом мовчазна людей юрба?
Таємної прошук війни? -
Чому гинуть доньки-сини?..
Україно, рідно моя.
Для кого квітують поля,
Для кого співають птахи,
І хвильки вирують ріки,
І квітнуть кульбаби м"які? -
Вмирають твої діточки...
Вмирають у місті й селі
На нашій страждалій землі,
Їх душі до неба летять,
У рай... Там де зорі горять
Й не чути набатовий дзвін
Від чорної зірки Полин...
- Ви, експерементатори,
Життя експлуататори,
Бо горем та невдачами
За помилки заплачено.
І все життя платили ми,
Конали геть безсилими,
Та у німоті невпинно
Ми згинали свої спини.
А тепер за це мовчання
Гинуть Васильки та Гані,
Каті та Юрки... О діти,
Спалені зорею квіти.
Хочу я як бідна мати
Ще вам істину сказати:
Щоб життя цвіло й буяло -
Геть байдужості навалу!
Не мовчить ви більш ніколи -
Помирає все довкола...
10.
Є у душі моїй журба,
Я лікар, і мені - ганьба,
Бо я навчалася роки,
Гортала зошити, книжки,
Плекала мрії, що колись
Життя врятую. Натомість
Зі мною поруч смерть і смерть,
І мрій минулих круговерть,
І душ дитячих зорепад,
І білий лікарський халат... -
Моя мета - зціляти біль,
Та дужим є той чорнобиль!
... Ось п"ятирічні малюки
Стягли докупи подушки,
І чую - почалася гра.
Та що це? - смерть, земля сира...
І ролі - все як у житті, -
Матуся - я, а татко - ти,
А це синок наш, він вмира.
Яка страшна, жахлива гра!
І в подушки - в труну кладуть,
А ось вже і остання путь,
Промови, сльози, і - кінець...
Оце так гра, та хай їй грець!
В палату вхожу: - Гей, ви, там!
Всміхаюсь радо малюкам,
Та хтось з дітей мені гука:
- Тс-с! Ми ховаємо синка!
- Та що ви, любі, є життя,
Навіщо вам те небуття,
Є сонце, трави, квіти, сміх!
Вони мені:
- Не для усіх.
Попереду маленький Стах,
Доросла мудрість у очах,
Вказав рукою: - Неба край -
Там Бог... Нас всіх чекає рай...
Я ледве вгамувала біль
І замість сліз на віях сіль,
Здається - божеволію
Від цього вже поволі я.
Та чую раптом - плаче хтось,
Мерщій! Десь лихо скоїлось.
- Василько?! Де тобі болить?
- О лікарю, я хочу жить!
11.
Прийшла мати до Василька:
- Ну-мо, заспокойся, синку,
боже, що з тобою, любий. -
Пестить сина і голубить.
- Чи я буду силу мати,
Чи примушений вмирати? -
Дивиться Василь у очі
Й каже: "Вмерти я не хочу.
Це вікно мені, як грати,
Хочу я в хокея грати,
Бігти в школу на уроки,
Хай життя лунають кроки!
Буде це у мене, нене -
Поле, річка, зорі, небо?
Чи я життя відчую смак,
Я буду жити, мамо?"
- Так!
Ти помандруєш в далечінь,
А зараз - трошечки спочинь.
- Мамо, сніг на землю пада,
Чом земля йому не рада?
Дерева голі і сумні,
І тому кепсько і мені -
Вмирають наче, як і ми...
І схоже це на хибні сни,
Немов життя останній змах,
Я буду жити, мамо?
- Так!
Ще ти злітатимеш до зір,
Ти тільки, синку, неньці вір!
- Тоді ж чому не стало сил?
Надія вже не має крил,
І все болить, вогнем пече,
Немов життя струмком тече
З малого тіла в інший світ -
Десь там птахи злітають з віт,
Той світ без горя, зла і вад,
І зветься диво - райський сад.
Так, мабуть скоро вже засну,
Чи я побачу ту весну?
Пташок почую навесні?
Я буду жити, мамо?
- ...
Полин-зоря, зоря-Полин,
Скажи, навіщо тобі син?
Отруйний полиновий дим -
Це пам"ять мертвим, біль живим.
... Звісточку шле мені синка
З неба - блакитна хмаринка
Наче Василькові очі...
Щось він промовити хоче...
Вітер відносе хмаринку,
Синку!.. Куди ж ти, мій синку!...
gak.com.ua/creatives/2/28490
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:51 | Message # 14 |
|
| Тетяна Червонюк
Чорнобиль
В прекрасний день весни
Не відчувалося біди.
Аж тут зловіщий вибух пролунав –
Він щастя й радість у людей забрав.
Десятки, тисячі життів На віки вічні погубив.
Чому так сталося, скажіть. Не знаєм цього й будем жить.
З квітневою загадкою біди
Залишимось ми назавжди.
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364636
Attachment:
9896945.jpg
(13.2 Kb)
·
7027715.jpg
(9.5 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 17.04.2013, 17:54 | Message # 15 |
|
| MERSEDES
Чорнобиль - страшне слово…
Чорнобиль - страшне слово,
Чорнобиль - біль і горе.
Покинуті хатини
І сльози у дитини.
Чорнобиль - дріт колючий,
Чорнобиль - душу мучить.
Закинуті криниці,
З них не поп'єш водиці.
Самотньо яблуко висить,
З сумом фірточка рипить.
Ніхто не зірве вишню,
Вона тут ніби лишня.
З сумом вулиці й двори,
Навіть в небі журавлі.
Чорнобильську минають зону,
Бо так бракує їм озону.
Attachment:
0830535.jpg
(12.3 Kb)
·
6803062.gif
(109.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
|
|
|
