Вважаю, що полеміка дуже корисна і вчасна. Розглядаємо найактуальніше питання кожного поета - яким шляхом іти. Я протягом всієї дискусії (і зараз теж) стверджую: маємо поважати вибір кожного. Ми різні поети. І цим все сказано. Проте когось такий парітет дратує, хтось вперто, ставши у позу Соломонову, вчить, повчає, навішує ярлики. Тому й не мовчу!..
Я думав над цим. І не раз. Але залишив з уточненням "у нас". Іване, іноді порушую версифікаційні норми задля більшої ясності, конкретності. Я в своїх віршах такий - надто конкретний. Щоб чітко було зрозуміло, що йдеться не про життя взагалі, а про наше. Зміст у мене превалює над формою. До речі, такі деструкції часто-густо зустрічаються в класичній літературі.
Але! Ваше зауваження сприймаю. Ще раз обмізкую. І, можливо, викину зайві склади. Дякую за коммент!
Для мене головне - зміст! А Ви все про форму! Формалістка Ви! Невже Вам більше нічого сказати про мої твори, як тупо упертись у рими і повторювати одне й теж : не рима, не рима, не рима... У мене вже у вухах дзвенить. Погляньте, нарешті, на мої поезії з іншого боку!
І не пересмикуйте, бо критикую я Вас за тавтологію, за очевидні мовні похибки. Але не за рими!
І не тільки критикую, а й підкреслюю позитивне. А у Вас суцільна лайка.
Я послав на приват, а повідомлення не пройшло. Тому розмістив тут. А оскільки Ви повторюєтесь, то я просто продублював. Час свій економлю, то правда. Бувайте здорові!
Софі! Це Вам так здається, що примітивно. Насправді я пишу мовою життя, живою, природньою мовою, а не придуманою, штучною як у деяких "метких ремісників від літератури" (Б.Олійник). Це - справжнє. І це дуже подобається моїм читачам (Ви ж, сподіваюсь, читали відгуки на моєму сайті? На інших форумах? І на цьому, анумівському, сайті теж?). Ї це - головне! І саме вони - мої справжні критики і судді. Минуть роки - а Високого будуть читать. Так буде, я знаю. А Вам дякую за увагу до моєї творчості. Хочете - розбирайте мене! Буду все читати. А раптом щось знайду корисне. Можете навіть написати передмову до моєї наступної книжки...
Зрозумійте одну річ: ми з Вами - РІЗНІ. Мій стиль - мова життя, мова серця, мова душі. І простота в мене не банальна (на чому Ви так наполягаєте), а піднесена, хвилююча, чаруюча, надихаюча... Так говорю не я, а мої ПРИХИЛЬНИКИ! Їх тисячі і тисячі. На свою адресу отримав і отримую велику кількість відгуків (есемески, листи, дзвінки) людей абсолютно різного віку, які по-справжньому схвильовані моїми поезіями і щиро вдячні. Ось і на книжковому Медвіні, який закінчився вчора в Києві, підходили десятки (якщо не сотні) людей, які не лише дякували, а й розповідали, як мої вірші допомагають їм в житті. На презентацію моїх книжок зібралась чи не найбільша аудиторія... МИ З ВАМИ РІЗНІ. Пушкін викреслював у своїх творах заумні слова і фрази і писав на полях: "Непросто - значит плохо"... Пастернак на схилі літ "упал, как в ересь, в неслыханную простоту"... І не лише він... Костенко: "Простору, простору, простору І щоб ніяких травм І чогось такого простого, Як проростання трав"... Ж.Санд: "Простота - межа досвіченості, останнє зусилля генія"... Можливо, і Ви колись повернетесь до цієї піднесеної, чаруючої серце простоти. Щасти Вам!
Зрозумійте, Софі, одну річ: ми з Вами - РІЗНІ. Мій стиль - мова життя, мова серця, мова душі. І простота в мене не банальна (на чому Ви так наполягаєте), а піднесена, хвилююча, чаруюча, надихаюча... Так говорю не я, а мої ПРИХИЛЬНИКИ! Їх тисячі і тисячі. На свою адресу отримав і отримую велику кількість відгуків (есемески, листи, дзвінки) людей абсолютно різного віку, які по-справжньому схвильовані моїми поезіями і щиро вдячні. Ось і на книжковому Медвіні, який закінчився вчора в Києві, підходили десятки (якщо не сотні) людей, які не лише дякували, а й розповідали, як мої вірші допомагають їм в житті. На презентацію моїх книжок зібралась чи не найбільша аудиторія... МИ З ВАМИ РІЗНІ. Пушкін викреслював у своїх творах заумні слова і фрази і писав на полях: "Непросто - значит плохо"... Пастернак на схилі літ "упал, как в ересь, в неслыханную простоту"... І не лише він... Костенко: "Простору, простору, простору І щоб ніяких травм І чогось такого простого, Як проростання трав"... Ж.Санд: "Простота - межа досвіченості, останнє зусилля генія"... Можливо, і Ви колись повернетесь до цієї піднесеної, чаруючої серце простоти. Щасти Вам!
Якщо йти цим шляхом (критиканства), то вся сучасна поезія - суцільна банальщина, оскільки всі образи і рими ще до нас були кимось вигадані... І ще: Ви принижуєте насамперед себе, коли намагаєтесь навішувати ярлики на інших.
Щодо першого зауваження - в українській мові допускається зміна наголосу, і тому є безліч прикладів у класичній літ-рі. Скорочена форма - теж поширене явище. Ритм трішки гуляє, звичайно, але вірш не псує. Навпаки, додає нетривіальної інтонації. У Ваших зауваженнях, Софіє, якась колючість, щось недобре. Чому? Чекаю від Вас більше толерантності, виваженості.