Вчора слухала вірші Ганни Чубач,Ваш вірш,пані Ірино, нагадав мені одного з них ( дуже схожі роздуми і думки), адже поети буває "перегукуються" між собою поетичними роздумами.Гарний ,мудрий вірш!
"ЗЛЯКАНО ЗЩУЛИВСЯ ВНУК У КУТОЧКУ, ТУЛИТЬ ДО СЕБЕ ТАТУСЯ СОРОЧКУ: -НІ ,ЦЕ НЕПРАВДА,ДОРОСЛІ НЕ ЗНАЮТЬ, ТАТО ГЕРОЙ,А ВОНИ НЕ ВМИРАЮТЬ!"(Галина Мороз) Це рядочки з мого вірша(згодом надрукую). Тема щемна ,болісна,Вами,як автором передані переживання,співчуття щиро,по-материнськи згоревано.
Даруймо хоч краплину любові і уваги тим, хто її потребує.Тема вірша актуальна.А до слів пані Наталі варто прислухатися (без образ),бо якщо хочеться писати і Вам це потрібно,як повітря,( я маю наувазі і себе),то повинні давати один одному поради.Дякую,що приєдналися до нашоо гурту, приймиємо з любов"ю.
Дуже рада читати Ваш коментар,пані Катерино! Я подумаю над Вашими порадами,а продовжувати вірш не буду,бо маю ще багато ,які продовжують цю тему.Щиро дякую Вам за добрі слова!