Зараз нещирість розрослася в людях, Брехня злітає з усмішки "ласкаво", А ти це розумієш,бачиш І хочеться сказати брехуневі:"БРАВО!" Збагатьма відпало бажання спілкуватися, саме з цієї причини.
Я з вами погоджуюся,що суржик надовго засів , але я знаю сім"ї ,які прекрасно розмовляють українською, а одне слово "папа"портить ,Як кажуть в народі,бочку МЕДУ.Дякую за відгук.
ПсевдонІм В МЕЖАХ ДОЗВОЛЕНОГО,ЯК КАЖУТЬ В НАРОДІ:"НАЗИВАЙ ХОЧ ГОРШКОМ,ТІЛЬКИ В ПІЧ НЕ СТАВ!" я ТАКОЖ ЗА ДРУЖНЄ СПІЛКУВАННЯ, ХАЙ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВІД НЬОГО СВІТЛІСТЬ В СЕРЦІ,ЯДУМАЮ ,ЩО БАГАТО ХТО ПОТРЕБУЄ ПІДТРИМКИ,БО ЧАС ТАКИЙ(ВІД СТРЕСІВ НЕ СХОВАЄШСЯ).ДЯКУЮ ВАМ, ПАНЕ КАРАС!
Тема мого вірша ні в якому разі не обмежує права і гідність людей інших національностей,які проживають в Україні.В мене правило: " В доброї людини ,національність запитувати не треба!" Коло моїх друзів багатонаціональне і всі вони добрі ,щирі,справедливі. А написала вірш тому ,що в сім"Ї розмовляють українською(часто так буває),але слова "ТАТО" ніби під забороною.
" А Україна - у мені!"Ось коли це кожен з нас усвідомить і буде любити Україну не псевдолюбов"ю,а щиро ,тоді життя наше зміниться,а поки що... Відчувається рука майстра у написаннні твору!
Мені теж аж моторошно стало... Життя і так темрява безпросвітна,а хочеться хоч малюсенького промінчика світла,тепла, як не від природи ,до від ЛЮДЕЙ! А проте вірш майстерний.