Смертельна ДТП

Наум кла́сти —запам’ятовувати або усвідомлювати що-небудь. Хто величається і другихзневажає, Нехай про Дуба казочку читає, На ум собі кладе: Наука в ліс не заведе (Гл.,Вибр., 1957, 203); Не ва́шого (твого́, його́ і т. ін.)ума́ ді́ло див. ді́ло;Не йде на ум: а) немає бажання думати про що-небудь, робити щось,займатися чимось. Не йде на ум ні їда, ні вода, що перед очима біда! (Кв.-Осн.,II, 1956, 203); б) не засвоюється, не запам’ятовується, не сприймається
щось; [Не] при [своє́му] умі́ — те саме, що [Не] при[своє́му] ро́зумі (див. ро́зум). Хорувалавона тяжко тижнів ізо три. Якось господь помилував, вернув здоров’я, та розум
не вернувсь! Така вона стала, якась не при умі(Вовчок, І, 1955, 84); Завданнямйого життя було — знайти якусь комору, аби розбагатіти відразу. І коли він був
при своїм умі, то тільки й говорив, що про всякі комори, схованки, печери з
грошима і т. ін. (Хотк., II, 1966, 163); Неспо́вна́ (не по́вно)ума́ — те саме, що Неспо́вна́ ро́зуму (див. неспо́вна́).— Хіба ж ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була?.. — Ісправді, — вхопився пан за те слово, — неповно в неї ума було! (Вовчок, І, 1955, 130); Прикида́ти(прики́нути) в умі́ див.прикида́ти;Прихо́дити на ум див. прихо́дити;Ріша́тися (ріши́тися) ума́ див. ріша́тися;Свої́м (чужи́м) умо́м жи́ти — те саме, що Свої́м (чужи́м)ро́зумом жи́ти (див. ро́зум).— Оце накрутив, — промовив Килигей упівголоса,прочитавши Куликів меморандум. — І складно й жалібно. Хто цетобі так — чи не до дяка ходив? Кулик несподівано образився: — Своїмумом живу (Гончар, II, 1959, 55); Собі́ на умі́ хто— хтось хитрий, потайний, не відкриває своїх думок, намірів. Вінпоказав себе ще в студентські роки: користувався репутацією хитрої пронози,
людини собі на умі… (Бойч., Молодість, 1949, 201); Спада́ти(спа́сти, сплива́ти, сплисти́, спливти́, схо́дити, збрести́) на ум —з’являтися на думці, у думках. От ідуть дівчата: Олена, як та сорока,скрегоче, що на ум збреде, а Маруся буцімто і слуха, та усе про своє гада… (Кв.-Осн.,II, 1956, 42); Чогось мені спала на ум та гадюка, що я бачив в березі (Н.-Лев.,VI, 1966, 97); Схо́дити (зійти́) з ума́ див. схо́дити;Трима́ти в умі́ див. трима́ти;Узя́ти на ум див. узя́ти; Узя́тися за ум — тесаме, що Узя́тися за ро́зум (див. ро́зум);Ума́ виві́дувати (ви́відати) у кого, заст. — намагатисядізнатися про чиїсь потаємні думки, наміри, одержати якісь відомості і т.
ін. Про це все удова знай мені торочить, щоб у мене вивідати ума: чи невиявила мені чого наймичка (Барв., Опов.., 1902, 388); Ума́ незібра́ти; Ума́ не прикла́сти: а) не дати собі ради, не могти вирішитищось. Радились люди,.. що їм у такій біді робити? Радяться і ума незберуть (Кв.-Осн., II, 1956, 125); Чужу біду руками розведу, адо своєї ума не прикладу (Укр.. присл.., 1963, 43); б) не могтиздогадатися, зрозуміти; Ума́ пала́та див. пала́та;Ум відста́рів див. відста́ріти; Ум за ро́зум захо́дить(зайшо́в) у кого — втрачається здатність розумно, тверезомислити, діяти. — В мене вже аж ум за розум заходить од високихнематеріальних любощів (Н.-Лев., IV, 1956, 234); Умо́мзно́сити (знести́) див. зно́сити.Словникукраїнської мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К.
Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 435.