Ваша правда: відкривають тим, хто стукає. А хто сидить і ліниво чекає, може так і не дочекатися. Тому варто частіше бувати серед людей і шукати споріднені душі. Але й самотність тимчасова не завадить: кожному хочеться трішки побути на самоті і розібратися у своїх думках. Дякую за мудрі роздуми!
Пане Василю, дякую сердечно за такий гарний коментар! Спілкування з природою потребуємо так само, як і спілкування з людьми, тому треба частіше бувати серед дерев на відкритому просторі. Такі прогулянки очищують і вгамовують емоційні бурі.
Пане Юрію, дякую Вам сердечно за такий розлогий коментар! Дуже люблю Ваші коментарі! Надзвичайно приємно, що мої скромні вірші Вам до душі! І вкотре вдячна за довіру!
Чимало людей полягли, відстоюючи свою свободу та національну ідею... Віками нас знищували, але народ всеодно боровся і не давав себе затоптати. Щемні рядки...
Щирий Ваш заклик! Почуття змішані: то піднесення і віра у те, що нам вдасться подолати цей режим, то сумніви і зневіра... Але це таке випробування, тому сумніви треба гнати подалі від себе. Вірю, що Бог нас не залишить!
Жахливі події тієї моторошної ночі сколихнули не одного українця... Соромно за таких воїнів, які без краплі жалю кинулися, як ті пси, виконувати команду своїх хазяїв... Не для цього їх народили і ростили їхні матері. Проникливий і щемний вірш.
Влучна іронія. Соромно за таких *пташок*, що сліпо виконують команди своїх ситих господарів і лупцюють ні в чому не винний народ, що вийшов на Майдан, щоб відстояти свої права.