Оптимістично! Так, зачекалися ми цих світлих і мирних днів, війна добряче виснажила країну... А раніше ніхто й не задумувався, який крихкий мир і як легко його можна втратити... Гарний вірш, пане Іване!
І треба б осанну співати героям, Та з серця – одні голосіння!.. Дуже щемна зболена пісня... Та кінцівка обнадіює і вселяє віру у перемогу нашого народу.
Боже, як все це страшно... Про безіменних солдатів ми чули з далеких часів Другої Світової, але й зараз все повторюється: нові могили, яким починаєш втрачати лік, ростуть, як гриби після дощу... Дуже щемний вірш, що пробирає до кісток...
Так, лихо прийшло на наші землі... Але вірю, що Господь нас не покине. Важка боротьба зі злом і брехнею, але правда і справедливість цього вартують. Дякую, пані Галю!