Василю, красно дякую, за пережиття моїм віршем, за слушні зауваження.Спробую подумати над тими частинами, що видалися Вам найслабшими; мої всі вірші є у постійному доростанні і відкритті для удосконалень- тому спробую доростати, щоб і їх підтягати у всіх планах.
Наталонько, дякую Тобі серденько, що читаєш мої вірші- мені дуже приємно! Стосовно фрази: " не забудьмо, що ми тут- людьми"- напевно Ти права! Там, дійсно упущене уточнення, що ми( є) людьми, чи, що ми послані сюди людьми. Мені хотілося зробити паузу, таку довгеньку, щоб читач здогадався, але напевне це не спрацювало, або вийшло на дуже вдало- тому зміню за Твоєю порадою.Дяка велика за увагу!
Дякую красно Тобі , Сашко! ТИ знаєш, Луісвіль - це взагалі-то- тимчасовість у мому житті;тут мало смачного і в прямому, і в переносному значенні цього слова.Це я ще у свому рідному Львові чогось наїлася такого, чи напилася...Це там є така їжа особлива: енергетично- насичена. Я рада, що цей вірш зазвучав і зрозумівся.
Не було тут ніякої лайки, Вікторе! Просто порада, дуже дружня порада.І ніхто тут нікого не захищав- про що Ви? Але грець тому всьому!- пощо псути настрій одне одному? Лишень пам"ятаймо: добро породжує добро!- Зло породжує зло! І ще те, (що ми може трохи і поети), але впершу чергу люди! Так і хочеться ще тут Наталчиної Валькіріївської поезії- на добро щоб завернути